Currently viewing the category: "Экклесиология"

В последнем номере «Вестника» опубликована статья архимандрита Кирилла (Говоруна) «Община как природа церкви». Это своего рода резюме идей, содержащихся в недавно вышедшей книге автора «Метаэкклезиология: Хроники о самосознании Церкви» (Meta-Ecclesiology: Chronicles on the Church Awareness. Νew York: Palgrave Macmillan, 2015). В статье автор пытается проследить, как менялось самосознание Церкви от эпохи к эпохе, и определить, что же «можно считать неизменным ядром Церкви – ее природой».
(далее…)

Сразу оговорюсь – в тексте описан опыт, который может быть иным и наверняка у многих он иной. Но я видел и то, что описано, так бывает, я всё это не придумал. Не всё описанное произошло именно со мной, поэтому это обобщённый опыт, а не просто личное свидетельство. Это текст о мальчиках – я недостаточно хорошо знаю, как все эти проблемы переживают девочки.

Авторитетная книга о грехе

(далее…)

Беседовал Юрий Черноморец
О Церкви, гражданской ответственности и политике надежды с известным харьковским философом и православным богословом беседует Юрий Черноморец.
Справка. Александр Филоненко – физик, кандидат философских наук, доцент кафедры теории культуры и философии науки философского факультета Харьковского национального университета им. В. Н. Каразина, преподаватель Института религиозных наук св. Фомы Аквинского (Киев), а также Московского, Минского и Киевского Летних Богословских институтов.
(далее…)

 

Собирающиеся во главе с императором Вселенские Соборы нашли вероучительные формулы для опыта веры, которой жила Церковь. Церковь приобрела стройную и сообразную империи административную структуру. Христианство превратилось в главную культурообразующую силу, которая будет «заквашивать» жизнь людей на протяжении тысячелетий… Но союз Церкви и империи принёс ей не только благие, но и сомнительные плоды.

Tagged with:
 

Для мене завжди було очевидним, що нормативна для православ’я еклесіологія сформована святими отцями, а особливо – преп. Максимом Сповідником, автором візантійського святоотцівського синтезу.

Преподобний Максим Сповідник у 633 році написав твір «Містагогія». За жанровим складом цей твір є тлумаченням Божественної Літургії. Цей твір був написаний правителю Палестини Сергію, який відправлявся на війну з арабами. Власне ця війна закінчилась для Візантії поразкою і після неї були захоплені великі візантійські території. Максим Сповідник любив Сергія і вважав його своїм учнем. На початку «Містагогії» Максим Сповідник описує чим являється Церква. Описує чим є світ, в якому перебуває Церква. Чим є людина, яка приходить в Церкву, а потім йде тлумачення Божественно Літургії, як есхатологічного здійснення, я в якому людина очищується, і просвітлюється і обожнюється. Тому ми маємо в цьому творі і еклезіологію, і космологію, і антропологію, і все це гарно поєднано в єдиному цілому. Достатньо сказати лише, що в цьому творі виводиться теорія трьох світів: людини, світу і Біблії. Ця теорія біла запозичена Григорієм Сковородою і доводиться Максимом Сповідником, що ці три світи синтезується в четвертому, який є Церква. Але, на жаль, Сковорода теорію про цей четвертий світ не запозичив.
(далее…)

Яндекс.Метрика