Currently viewing the category: "Библиотека"

Символ 14/ 1985  

  

Хуан-Мигель Гарриг (р. 1944) — французский богослов испанского происхождения. В 1963 г. принял монашество, а в 1969 г. — сан священника Доктор богословия — с 1972 г. Преподаватель святоотеческой христологии в Католическом институте г. Тулузы. С 1977 г принимает участие в создании монашеских братств в приходских общинах Экс-ан-Прованса, Авиньона и Лиона. В настоящее время Х. — М. Гарриг член монашеской общины г. Лиона. Статья «Представление о Римской супрематии у Максима Исповедника» была опубликована по-французски в журнале «Истина», №1 1976 г.  

(далее…)

Автор: Дмитро Кузьменко

Одним із найбільш актуальних розділів богослов’я у сучасному світі є еклезіологія — вчення про Церкву, її сутність та устрій. У загальнохристиянському вимірі це пов’язано з активізацією між християнського діалогу (передовсім між римо-католиками і православними), а в Православній Церкві — із великою кількістю церковних розколів і розділень, нерозв’язаною проблемою автокефалії та складним церковно-адміністративним становищем Православ’я у діаспорі. І хоча теми церковного розколу та автокефалії є чи не найбільш гострими та обговорюваними в українському православному середовищі, більшість вірних мають досить віддалене уявлення про православну еклезіологію.
(далее…)

I.

Главным библейским отрывком, на котором римо-католики пытаются основать свое учение о «власти Петра» является Мф. 16:18-19:

«Я говорю тебе: ты — Петр, и на сем камне Я создам Церковь Мою, и врата ада не одолеют ее; и дам тебе ключи Царства Небесного: и что свяжешь на земле, то будет связано на небесах, и что разрешишь на земле, то будет разрешено на небесах» (Мт 16:18-19).

Современное православное понимание этого отрывка следующее:

(далее…)

No tags for this post.
 

Автор: Юрий Черноморец


Максим Сповідник (580–662) — видатний представник грецької патристики, центральна фігура в христологічних дискусіях VII століття. Абсолютно достовірно про його життя відомо з протоколів допитів та листів лише наступні факти: народився в 579 чи 580 роках, був простим монахом, в 630-640 роки виступив проти монофілітства, обґрунтував діофелітську доктрину, переміг в 645 році на диспуті в Карфагені монофеліта патріарха Константинопольського Пірса, був головним автором документів Лютеранського собору 649 року проти монофелітів, разом з папою Мартіном був заарештований в 653 році, засуджений на заслання за діяльність проти імператорів, в якому переміг в диспуті з монофелітським єпископом Феодором, а в 662 році був анафематствоний церковним судом та засуджений імператорським судом на заслання, в якому і помер 13 серпня 662 року від старості та ран: перед засланням в нього вирвали язик та відсікли правицю. Його вчення про дві волі і енергії во Христі прийнято на Шостому вселенському соборі 662 року, а самого його реабілітовано і прославлено як святого невдовзі після 715 року. За стійкість в сповідуванні віри Максим названий Сповідником. За глибину теологічного мислення візантійці іноді називали його Новим Богословом, але така назва не закріпилась в пізнішій традиції. Його житіє в стилі панегирику написане в дев’ятому столітті та в цілому мало достовірне, як і “сірійська біографія”пасквіль монофелітів. Максим є автором великої кількості творів, що за стилем діляться на екзегетичні, богословсько-філософські, догматико-полемічні, аскетичні твори. Також Максим написав “Пасхалію”, “Житіє Богородиці”, велику кількість листів. Найбільше значення для історії ранньої середньовічної філософії як видатні теоретичні пам’ятники грецької патристики мають твори: “Відповіді на питання щодо трудних місць Святого Письма до Фаласія ігумена” (“До Фаласія”), “Пояснення трудних місць св. Григорія до Іоанна”, “Пояснення трудних місць святих Діонісія та Григорія до Фоми”, “Теологічно-ікономічні глави” (“Гностичні глави”), “Містагогія”, “Глави про любов”, “Тлумачення молитви Господньої”. Звичайно дослідники приділяють значну увагу встановленню всіх можливих деталей біографії Максима, датуванню та аналізу всіх його творів. Ми відмовилися від таких викладок, оскільки нам здається, що нічого принципово нового в цих царинах сказати без відкриття принципово нових пам’ятокнеможливо. Всі принципово важливі моменти біографії та датування творів Максима досліджені в спеціальних монографіях С.Єпіфановича і П. Шервуда. Більш пізніші автори лише переповідають П.Шервуда та доповнюють його висновки сумнівними гіпотезами на основі фантастичного сирійського памфлету, якому деякі дослідники все ще надають великого значення. Ми думаємо, що і датування творів Максима не має великого значення з точки зору історії філософії, оскільки всі твори Сповідника відрізняються філософською і теологічною зрілістю. Ті твори, які виглядають більш простими, а тому ранніми при глибокому аналізі виявляються шедеврами, які спеціально написані прекрасним стилістом-професіоналом для певних категорій читачів. Тому, в творах Максима не видно слідів його філософської еволюції. Відповідно, на нашу думку, визначення точних дат написання творів для характеристики філософських поглядів Максима не має практичного значення (на відміну від необхідності точного датування для догматичних христологічних трактатів і послань, що важливо для істориків теології).

(далее…)

Tagged with:
 

Павел Минка

Р О К В Н Е Б О

(ТОЛКОВАНИЯ И КОММЕНТАРИИ К

ТЕКСТАМ ПЕСЕН ГР. «АЛИСА»)

Хочет он того или нет (скорее всего, будет против), но эту книгу я посвящаю Бурлакову Александру Сергеевичу, Диогену современности и «панку» в интеллигенции

П.М.

Содержание:

Предисловие

Часть 1. Кинчев, русский рок и православие

«Если есть тьма, должен быть Свет!» (о главном в жизни Кинчева) (далее…)

No tags for this post.
 
Яндекс.Метрика