From the monthly archives: Сентябрь 2009

СТАМБУЛ . Засідання Священного Синоду Константинопольського Патріархату, на якому, зокрема, обговорювалось звернення Української Автокефальної Православної Церкви до Патріарха Константинопольського Варфоломія, відбулося 28-30 вересня в патріаршій резиденції на Фанарі. Як наслідок, для детальнішого вивчення ситуації в Україну приїде спеціальна комісія Константинопольського Патріархату.

Як повідомив РІСУ представник Вселенського Патріархату, Синод Константинопольського Патріархату прийняв рішення надіслати в Україну спеціальну комісію, яка перебуватиме в Києві 4-5 жовтня. Під час перебування представників цієї комісії в Україні відбудеться їх зустріч зПредстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви. Саме на цій зустрічі сторони обговорять деталі звернення від Архиєрейського Собору УАПЦ до Константинопольського Патріархату.

(далее…)

No tags for this post.
 

Автор: Юрий Черноморец


Максим Сповідник (580–662) — видатний представник грецької патристики, центральна фігура в христологічних дискусіях VII століття. Абсолютно достовірно про його життя відомо з протоколів допитів та листів лише наступні факти: народився в 579 чи 580 роках, був простим монахом, в 630-640 роки виступив проти монофілітства, обґрунтував діофелітську доктрину, переміг в 645 році на диспуті в Карфагені монофеліта патріарха Константинопольського Пірса, був головним автором документів Лютеранського собору 649 року проти монофелітів, разом з папою Мартіном був заарештований в 653 році, засуджений на заслання за діяльність проти імператорів, в якому переміг в диспуті з монофелітським єпископом Феодором, а в 662 році був анафематствоний церковним судом та засуджений імператорським судом на заслання, в якому і помер 13 серпня 662 року від старості та ран: перед засланням в нього вирвали язик та відсікли правицю. Його вчення про дві волі і енергії во Христі прийнято на Шостому вселенському соборі 662 року, а самого його реабілітовано і прославлено як святого невдовзі після 715 року. За стійкість в сповідуванні віри Максим названий Сповідником. За глибину теологічного мислення візантійці іноді називали його Новим Богословом, але така назва не закріпилась в пізнішій традиції. Його житіє в стилі панегирику написане в дев’ятому столітті та в цілому мало достовірне, як і “сірійська біографія”пасквіль монофелітів. Максим є автором великої кількості творів, що за стилем діляться на екзегетичні, богословсько-філософські, догматико-полемічні, аскетичні твори. Також Максим написав “Пасхалію”, “Житіє Богородиці”, велику кількість листів. Найбільше значення для історії ранньої середньовічної філософії як видатні теоретичні пам’ятники грецької патристики мають твори: “Відповіді на питання щодо трудних місць Святого Письма до Фаласія ігумена” (“До Фаласія”), “Пояснення трудних місць св. Григорія до Іоанна”, “Пояснення трудних місць святих Діонісія та Григорія до Фоми”, “Теологічно-ікономічні глави” (“Гностичні глави”), “Містагогія”, “Глави про любов”, “Тлумачення молитви Господньої”. Звичайно дослідники приділяють значну увагу встановленню всіх можливих деталей біографії Максима, датуванню та аналізу всіх його творів. Ми відмовилися від таких викладок, оскільки нам здається, що нічого принципово нового в цих царинах сказати без відкриття принципово нових пам’ятокнеможливо. Всі принципово важливі моменти біографії та датування творів Максима досліджені в спеціальних монографіях С.Єпіфановича і П. Шервуда. Більш пізніші автори лише переповідають П.Шервуда та доповнюють його висновки сумнівними гіпотезами на основі фантастичного сирійського памфлету, якому деякі дослідники все ще надають великого значення. Ми думаємо, що і датування творів Максима не має великого значення з точки зору історії філософії, оскільки всі твори Сповідника відрізняються філософською і теологічною зрілістю. Ті твори, які виглядають більш простими, а тому ранніми при глибокому аналізі виявляються шедеврами, які спеціально написані прекрасним стилістом-професіоналом для певних категорій читачів. Тому, в творах Максима не видно слідів його філософської еволюції. Відповідно, на нашу думку, визначення точних дат написання творів для характеристики філософських поглядів Максима не має практичного значення (на відміну від необхідності точного датування для догматичних христологічних трактатів і послань, що важливо для істориків теології).

(далее…)

Tagged with:
 

Официальный церковный Киев становится все более самостоятельным. На открытии Девятых международных Успенских чтений в Киево-Печерской Лавре 27 сентября прозвучали доклады Предстоятеля УПЦ Митрополита Владимира (Сабодана) и его ближайшего помощника епископа Переяслав-Хмельницкого Александра (Драбинко), посвященные так называемой «киевской идее». Сама тональность выступлений довольно резко контрастировала с ставшими уже привычными заявлениями Патриарха Кирилла о том, что, Россия, Украина и Беларусь представляют собой «единую цивилизацию».

(далее…)

No tags for this post.
 

Епископ Переяслав-Хмельницкий Александр (Драбинко),
кандидат богословия

(Доклад на IX Международных Успенских Чтениях «Память и надежда: горизонты осмысления и пути осознания», Киево-Печерская Лавра, 27.09.2009)

Осмысляя свое место в мировой истории, многие христианские народы прибегали к символической самоидентификации с главным городом государства. В средневековье город мыслился как живое, одушевленное существо. Город был символом – символом страны и ее насельников. Но это был живой, персонифицированный символ. Город олицетворял страну, и, будучи, так сказать, симфонической личностью, мог описываться как живое существо, имеющее свое собственное личное сознание. Города вступали в свои особые отношения с Богом, они жаждали быть Им избранными и благословенными. И как свидетельствует средневековая христианская культура, Бог нисходил к этим просьбам, преподавая городам Свое благословение. Так возникали представления о священных — «Богом избранных» и «Богохранимых» городах…

(далее…)

No tags for this post.
 

Автор: Предстоятель УПЦ митрополит Володимир

(Слово про Київ на відкритті IХ Міжнародних Успенських Читань «Пам’ять і надія:  горизонти та шляхи усвідомлення»)


Теорії про Київ як «новий» або «другий» Єрусалим без малого дев’ятсот років. «Бачите гори оці? Яка на горах цих возсія благодать Божа, і має бути город великий»,  передає слова св. апостола Андрія Первозванного «Повість врем’яних літ» (переклад В.Яременко). Згідно свідчення преподобного Нестора Літописця, св. апостол благословив київську землю і поставив тут свій хрест.
(далее…)

No tags for this post.
 
Яндекс.Метрика