Святослав Вареня

В результаті дискусії 16 травня на тему Біблійні обгрунтуванняпримату Петра обміркував ряд зауваження до тез Юрія Павловича що виставлялись на обговорення і прікріплені в додатку.

Подаю зауваження нижче:

І. Щодо слів:

«Я говорю тебе: ты — Петр, и на сем камне Я создам Церковь Мою, и врата ада не одолеют ее; и дам тебе ключи Царства Небесного: и что свяжешь на земле, то будет связано на небесах, и что разрешишьна земле, то будет разрешено на небесах» (Мт 16:18-19).

Загалом тези-тлумачення цього уривку Юрієм Павловичем виглядають більш вагомо і переконливо в порівнянні з контраргументацією дискутантів католиків.

До цього тлумачення додав би цитату з Еф 2:19-20  «Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос»

Ця цитата виразно підтверджує тезу,  що каменями на яких основанацерква є всі апостоли.

Однак слід зауважити, що в даному випадку Петро першим сповідує віру і першим одержує обіцянку майбутньої апостольської влади (причому обіцянка хоч і аналогічна обіцяному пізніше всім апостолам в Мт.18:18 але сформульована більш розширено: камінь-скеля і ключі.) Тим самим Христос певним чином виділяє Петра з-поміж апостолів.

Виходячи з цього я не зовсім погоджусь з тезою  п.4.:

«И в Мф. 16:18-19 обещание дается Петру как представителю всей «коллегии апостолов», ибо Петрово исповедание веры «Ты – Христос, Сын Бога Живого» (Мф. 16:16) есть исповедание веры всех апостолов, всей Церкви. А потому, обращаясь к Петру в Мф. 16:17-19 Христос обращается не только к нему лично, но к нему как представителю коллегии апостолов.»

Все таки Христос звертається саме особисто до Петра, його першого удостоює цієї обіцянки. І таким чином піднімає авторитет Петра в очах інших апостолів. Фактично тут Христос вперше виділяє Петра, готуючи його до ролі представника(лідера) всієї «колегії апостолів. Хоча ще не ясно в чому конкретно полягає ця його особлива роль.

ІІ. Щодо слів:

«И сказал Господь: Симон! Симон! се, сатана просил, чтобы сеять вас как пшеницу, но Я молился о тебе, чтобы не оскудела вера твоя; и ты некогда, обратившись, утверди братьев твоих» (Луки 22:31-32).

Не погоджусь з тезою 3.1 що:

«Речь идет о том, что Петр после всех искушений связанных с отречением, будет снова как апостол утверждать верующих. В отрывке не видно, чтобы под «братьями твоими» подразумевались другие апостолы или «коллегия апостолов». Братья – это верующие вообще.»

Ці слова сказані Христом на Тайній Вечері в присутності 12 апостолів. Розгляньмо їх в ширшому контексті:

«.і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви напрестолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.  І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.  Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в’язниці й на смерть! Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене…» (Лк.22:29-34)

Більш переконливо виглядає, що браття в даному випадку є браття-апостоли. Власне тут Ісус Христос вперше конкретно говорить про першість Петра. Першість полягає в утвердженні братів в їхньому спільному служінні. Це природня риса лідера який має надихати і зміцнювати спільноту людей.

ІІІ. Щодо слів:

«Когда же они обедали, Иисус говорит Симону Петру: Симон Ионин! любишь ли ты Меня больше, нежели они? Петр говорит Ему: так, Господи! Ты знаешь, что я люблю Тебя. Иисус говорит ему: паси агнцев Моих. Еще говорит ему в другой раз: Симон Ионин! любишь ли ты Меня? Петр говорит Ему: так, Господи! Ты знаешь, что я люблю Тебя. Иисус говорит ему: паси овец Моих. Говорит ему в третий раз: Симон Ионин! любишь ли ты Меня? Петр опечалился, что в третий раз спросил его: любишь ли Меня? и сказал Ему: Господи! Ты все знаешь; Ты знаешь, что я люблю Тебя. Иисус говорит ему: паси овец Моих. Истинно, истинно говорю тебе: когда ты был молод, то препоясывался сам и ходил, куда хотел; а когда состаришься, то прострешь руки твои, и другой препояшет тебя, и поведет, куда не хочешь. Сказал же это, давая разуметь, какою смертью Петр прославит Бога. И, сказав сие, говорит ему: иди за Мною» (Иоанн. 21:15-19).

Так, теза 2,1, що тут Христос ще раз засвідчує Петру своє прощення і підтверджує  апостольство Петра є першим сенсом уривка. Вперше Христос це засвідчив коли після Воскресіння сказав апостолам в т.ч. Петру: «Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!  Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!» (Ів.20:21-23)

Однак слова якими Христос, ще раз підтверджує апостольство Петра (Паси овець моїх!) знову ж таки виділяють  Петра з поміж інших апостолів. Посилаючи всіх на служіння Христос говорить всім: проповідуйте і навчайте. А в цій розмові в присутності інших учнів ще говорить окремо Петру: паси овець моїх. Власне цими словами Христос не просто підтверджує апостольство, а  підтверджує саме першість Петра і доручає йому  цю  першість, яка пророкувалась раніше в згаданих уривках. І це є другий, центральний, смисл уривку.

Наступні події підтверджують цей смисл: саме Петро виступає як лідер, предстоятель, перший пастирь першої єрусалимської помісної церкви. Однак слід зауважити, що він пасе цю єрусалимську церкву разом з пастирями-апостолами в їх оточенні, і виступає від імені всіх апостолів. Фактично тут він починає виконувати свою особливу роль представника «колегії апостолів», який також утверджує братів-апостолів. Слід наголосити що Петро, в жодному разі не пасе своїх братів-апостолів.

Ми бачимо в Писанні як Петро виконує свою першоапостолську і першопастирську функцію на двох рівнях і порізному: в контексті першої помісної єрусалимської церкви і у вселенському контексті.

У вселенському контексті помітна його першість на Апостолському соборі:

« І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.  Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.  І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,  і міжнами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.  Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?  Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони. І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!» (Ап.15:6-12)

Саме авторитетний виступ Петра припинив велике змагання-суперечку. Можна припустити, що саме Петро головував на соборі, і як головуючий проявив ініціативу  щоб припинити неконструктивні суперечки. Це припущення ймовірне і  в світлі того, що коли вселенська церква являлась тільки в одній єрусалиській общині то в апостолській раді головував Петро.

Другий прояв першості Петра у вселенському контексті стосується його соборних послань. Перше і друге соборне послання ап.Петро пише малоазійським церквам які заснував Павло. Ймовірно Силуан співробітник Павла повідомив про його увязнення Петру. І той усвідомлюючи свою відповідальність за спільну апостолську справу пише послання щоб паства Павла не залишалась без апостолського окормлення. Однак в писанні ми не знаходимо послань Петро які б спрямовувались всій Вселенській Церкві.

Підсумок

Виходячі з вищенаведених міркувань я б доповнив ось ці висновки Юрія Павловича відносно характеру першості (примату) ап.Петра в контексті Писання:

Петру был представителем «коллегии апостолов». Петр был “старейшиной” общины апостолов, но не монархов. Он – представитель, говорящий от имени общины и т.д. Но при возникновении проблемы был созван собор 51 года, а не принято решение “монархом”.

Доповнення: Представником колегії апостолів Петра вибрав і призначив Господь Ісус Христос. Функція предстаника і першого апостола не є особливим даром Святого Духа. (В Писанні в жодному переліку харизм такий дар не згадується). Функція ця визначається місцем Петра серед апостолів а не даром. (Сучасна аналогія: є перший єпископ в регіоні –патріарх, та інші єпископи які разом складають єпископат цієї помісної Церкви).

Приклади особливої здійснення функції першоапостолсьтва Петра в Писанні: пастирське керування першою єрусалимською Церквою соборно разом з іншими апостолами як представник всіх апостолів, головування на апостолському соборі в єрусалимі та пріорітетне право соборних послань до церков що залишились без апостолського окормлення.

Після смерті ап.Петра першоапостолське місце і функції повязані з цим посідає ймовірно ап.Іван, оскільки він разом з ап.Петром та братом господнім Яковом вважалися стовпами Церкви. ( «і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних» гал.2:9) Також про виконання першоапостолської функції ап.Іваном свідчать його соборні послання написані після смерті ап.Петра.

7 Responses to Я говорю тебе: ты — Петр, и на сем камне Я создам Церковь Мою

  1. dima:

    http://reformed.org.ua/2/532/
    Если кого интересует протестантский взгляд на проблему (Н.Гайслер).

  2. firiel:

    http://www.unavoce.ru/library/tyszkiewicz_infallability.html

    католический Свящ. Станислав Тышкевич SJ

    Возражения против безошибочности Римского епископа

    Глава из книги «Церковь Богочеловека»

  3. firiel:

    скорее католических врагов чем друзей…

  4. Черноморец:

    гениально!
    Вот такого делового разговора ждем и от католических друзей.

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика