Из блога Дмитрия Кузьменко: http://demetri0s.livejournal.com/102229.html

Ого, не чекав такого від о. Андрія Ткачова. Виявляється, він може і нормальні речі говорити, а не тільки закликати бити жінок і тягнути Україну в «русскій мір».

Хоч протилежну позицію я теж частково розумію, однак у цілому незалежний від парафіян священник, як це часто буває на заході, мені значно більше імпонує, і видається більш відповідним християнству.

Однак це проблема не стільки сімейних священників, потреби в утриманні родини яких цілком можна зрозуміти. Найбільша проблема зовсім не вони, — а ченці і, особливо, єпископи, у яких ніякої родини немає, але яким нащось потрібні і дорогі автомобілі, і заміські маєтки, і т.д. і т.п. Ось це по-справжньому ненормально. І в такому контексті слова о. Андрія можуть бути спробою відвернути обурення суспільства стилем життя священнослужителів від коріння проблеми, перевести це коріння із начальства на рядових, одружених священників, багато із яких дійсно ледь зводять кінці з кінцями.

Община може утримувати священника лише тоді, коли це дійсно община. Про це й пишеться у Біблії. А такого у нас я не зустрічав практично ніде. У нас гроші беруться з усіх, хто заходить у храм, хоч ті люди ніякого відношення до общини не мають. Я лише в одному храмі помітив, що серед служби не ходять із кружкою для пожертв — у Спасо-Преображенському на Теремках. Особливо дико це виглядає у багатих монастирях типу Києво-Печерської Лаври. Людина, безперечно, може жертвувати на церкву, однак це має бути її власне бажання, а не негласно нав’язаний обов’язок. Бо у нас коли людина тільки приходить у храм, то перше, про що вона дізнається, це не основи православ’я, а розцінки.

Лише повноцінний постійний член парафії, член общини, може і навіть повинен брати участь в утриманні храму і священнослужителів, у доступний для себе спосіб, зовсім не обов’язково грошима. Однак якщо грошима, то це вже не просто пожертви на церкву, це оплата праці, а тому члени парафії повинні бачити куди це йде, усі фінансові потоки мають бути прозорими. Взагалі, прозорість фінансових церковних потоків одразу зніме більшість проблем, корупційних схем і тому подібного, що мало відповідає, а то й прямо протирічить християнству. Однак у нашій країні і в наших церквах (що МП, що КП) про це можна тільки мріяти.

No tags for this post.
 

3 Responses to Пожертви. (продолжение темы о деньгах священнослужителей)

  1. Даша:

    Да уж, бред. К тому же, создается впечатление, что аффтар предпочитает внимательно следить за чужими грехами, чем думать о своих (в противном случае на обсасывание чужих грехов времени бы просто не хватало)

  2. Jorji:

    Капец! Приехали! — стандартная совдеповская придирка, только что на украинском.
    \"Людина, безперечно, може жертвувати на церкву, однак це має бути її власне бажання, а не негласно нав’язаний обов’язок\" — браток, ти часом не про секти це розповідав? В якому храмі тобі нав\’язували обов\’язок пожертви? На Вас що, бабуля з кружкою нападала, вимагаючи гроші?

  3. Стальная:

    «Однак якщо грошима, то це вже не просто пожертви на церкву, це оплата праці, а тому члени парафії повинні бачити куди це йде, усі фінансові потоки мають бути прозорими. »
    Оце так…Якщо це оплата праці,як ві сказали,то лікарі,вчителі та інші теж повінні звітувати куді йдуть їхні гроші?… Ви що,хочете принизити священників до того,щоб воні звітували вам скільки вони витратили на білизну дружині? Прошу мене вибачити,але ві в своєму розумі? Священник що не людина? Я не уявляю собі, щоб наша церковна громада вимагала у нашого настоятеля звіт куди він витрачає належні ЙОМУ гроші…Абсурд,вибачте.
    прости Господи,чому ж людей так «жаба душить» священницькими грошима?

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика