Автор: Гліб Коваленко

10 лютого 2011 року в Києво-Печерській лаврі відбулось чергове засідання Священного Синоду УПЦ. Деякі з прийнятих рішень вже привернули увагу експертів. «Релігія в Україні» пропонує увазі читачів огляд журналів Синоду, підготовлений одним з наших постійних авторів — Глібом Ковеленко.

Головне рішення Синоду, яке одразу ж почали коментувати спостерігачі, це відправка на спокій двох правлячих архієреїв — архієпископа Кіровоградського і Новомиргородського Пантелеімона (Романовського) та архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського Гурія (Кузьменко). Коментатори висловлювали різні думки з цього приводу, однак для усякого, хто хоча б трішечки обізнаний з внутрішнім життям УПЦ, цілком очевидно, що це рішення пов’язане, перш за все, з невисокою моральною репутацією вказаних архієреїв. Як повідомляють джерела, близькі до Київської митрополії УПЦ, до митрополита Володимира неодноразово надходили скарги на правлячих архієреїв з Кіровоградської і Житомирської єпархій. Напередодні Синоду обидва архієпископи були викликані до Києва і після жорсткої та принципової розмови з митрополитом Володимиром змушені були подати прохання про «почислення за штат за станом здоров’я».

Слід нагадати, що попереднє засідання Синоду відбулося менш ніж два місяці тому (23 грудня) і тоді також було прийнято кадрове рішення, що торкнулося Запорізької єпархії. В грудні Запорізький єпископ Іосиф, діяльність якого також викликала численні скарги з єпархії, був переведений на менш престижну Конотопську кафедру. Більш того, митрополит Володимир відмовився від перегляду цього рішення, не зважаючи на спроби тиску на нього з боку владних кіл. Тоді ж, в грудні, на Синоді новими єпископами були призначені кандидати, що мали значний досвід церковного служіння та не викликали негативних відгуків ні в Україні, ні в Москві. Отже маємо підстави говорити про певну тенденцію.

На лютневому Синоді прийнято рішення про єпископську хіротонію архімандрита Філарета (Звєрєва). Останні роки отець Філарет був відомий, перш за все, як голова літургіко-богослужбової комісії при Священному Синоді УПЦ. Навіть якщо подивитися річний звіт цієї комісії та порівняти його зі звітами деяких інших Синодальних структур УПЦ, стає зрозуміло, що Філарет працював в комісії набагато послідовніше та професійніше, ніж дехто з його колег. Тому його єпископське призначення (особливо на тлі звільнення з керівництва єпархіями двох архієпископів) лише підтверджує загальне враження, що в УПЦ почалася «чистка рядів». Хочеться вірити, що в майбутньому керівництво УПЦ буде більш ретельно підходити до відбору кандидатів на єпископське служіння.

Звернемо увагу на деякі інші рішення Синоду. Так, Синод вирішив запросити до України патріарха Московського Кирила з нагоди святкування 90-річчя з дня народження Харківського митрополита Никодима, яке припадає на травень 2011 року. Якщо згадати, що раніше вже була анонсована участь патріарха Кирила у заходах, пов’язаних із відзначенням 25-річчя аварії на Чорнобильській АЕС, стає очевидно, що лише протягом першого півріччя 2011 року заплановано вже два візити Московського патріарха до України. Отже, Україна продовжує лишатися стратегічним напрямком в діяльності Московського патріарха.

Синод провів і певну реорганізацію в Синодальних структурах. Перш за все не може не звернути на себе увагу повернення архієпископа Августина (Маркевича) на посаду голови Синодальної богословсько-канонічної комісії. За останні неповні чотири роки ця комісія вже вп’яте отримує нового очільника. Звідси говорити про якусь систематичну роботу в цій комісії не доводиться. Згадаємо, що лише 23 грудня 2010 року головою комісії було призначено відправленого тепер за штат архієпископа Гурія. Наскільки нам відомо, архієпископ Гурій встиг провести лише одне засідання комісії, на якому мав можливість лише познайомитися з її складом. Як тепер буде працювати архієпископ Августин — незрозуміло. Але його звільнення з посади голови комісії 2007 року сприймалося як спроба суттєво модернізувати роботу комісії. Тим більше, що тоді саме богословська комісія мала готувати тексти відповідей на звернення УПЦ-КП, УАПЦ і УГКЦ. Також очікувалось, що комісія опрацює ґрунтовний документ з «мазепинської проблеми». На жаль, богословсько-канонічна комісія так і не змогла стати інтелектуальним центром УПЦ. Більш того, такі її члени, як протоієрей Георгій Городенцев своїми заявами створили комісії небажану славу цілком маргінального і некомпетентного органу. Призначення нового голови комісії навряд чи буде сприяти подоланню цього іміджу. Цілком очевидно, що для керівництва УПЦ підняття на належний рівень такого стратегічного органу, яким має бути богословська комісія, не є сьогодні першочерговим завданням.

Ще одне рішення торкнулося Представництва УПЦ у Верховній Раді України. З посади голови представництва звільнено архієпископа Августина тапризначено протоієрея Василія Русінку. Це призначення навряд чи означає принципову зміну погляду УПЦ на характер взаємодії з органами влади. Скоріше, воно обумовлене ситуативним збігом обставин. Позиції архієпископа Августина в УПЦ останнім часом суттєво послабились. Призначення у Львівську єпархію молодого та енергійного вікарія (єпископа Філарета Кучерова) багато хто сприйняв як крок до позбавлення архієпископа Августина Львівської кафедри, оскільки йому не вдалося побудувати тут конструктивні відносини з Греко-Католицькою Церквою. Тепер Августина позбавили права представляти УПЦ у Верховній Раді. Очевидно, його стиль роботи все менше влаштовує керівництво УПЦ. Поки що Представництво УПЦ у Верховній Раді звертало увагу лише на периферійні аспекти законотворчого процесу та не вело якоїсь систематичної роботи. Хоча сьогодні важко прогнозувати, якої тактики буде дотримуватися новопризначений голова представництва УПЦ у Верховній Раді, але певною мірою це рішення Синоду також вписується в загальну тенденцію «чистки рядів».

Tagged with:
 

One Response to В УПЦ продовжують корегувати кадрову політику

  1. Виталий:

    Патриарх Кирил приказал вообще низвергнуть из сана Пантелеимона, но Блаженнейший смилостивился.

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика