15 січня у Києві пройшов круглий стіл «Богослов’я у присутності Майдану», який був присвячений релігійному аспекту протесту та різним кутам зору на нього. До заходу долучились представники різних християнських конфесій, окресливши свою точку зору на пройдешні та теперішні події, повідомляє «Релігія в Україні» з посиланням на репортаж Тетяни Мухоморової у РІСУ.

 Організатором круглого столу є кафедра богослов’я Українського католицького університету (УКУ) та Інститут релігійних студій Томи Аквінського (Київ). Зустріч було приурочено до річниці 2-го Ватиканського собору, документи якого, за словами виступаючих, досі є як ніколи актуальними для ситуації в Україні. Головним питанням стало те, куди далі рухатись Церкві, чи мусить вона мінятись, зважаючи на соціальні обставини, і як вона взагалі буде діяти за нових умов, а саме після побудови нового суспільства на каркасі християнських цінностей, зазначив один з модераторів, кандидат філософських наук, завідувач кафедри богослов’я Українського католицького університету, головний редактор журналу «Християнин і світ» Віктор Жуковський.

«Церква – немов закваска і душа нового суспільства. Це взаємне проникнення земного і небесного, коли церква не лише приділяє увагу людині, а й зцілює та зміцнює згуртованість суспільства. Саме тому церква може посприяти гуманізації людства та його історії», — відкрив він круглий стіл.
Перша доповідь належала віце-директору Інституту релігійних студій отцю Петру Балогу, який презентував тему «Чи благословив би Бог силовий характер Майдану? Католицький погляд». Він акцентував увагу слухачів на тому, що церква не лише дозволяє, а й закликає людей боротись з порушенням прав, тим самим дозволяючи втручатись у суспільні події, коли вони вимагають рішучих дій.


«Заклик Христа про примирення – це зовсім не заклик відмовитись від соціальної справедливості. Ще раніше Августин писав, що справедливі ті війни, що борються з несправедливістю. Тому для подібного радикального рішення проблеми має бути законна причина, підтримання добра та не допуск зла», — вважає римо-католицький богослов.

Священик також підкреслив, що для силового варіанту вирішення соціальних проблем мають існувати чотири передумови, а саме: якщо є безсумнівне, глобальне та кардинальне порушення прав людини, якщо немає надії на інший спосіб вирішення проблеми, якщо силовий варіант не призведе до більшого безвладдя, якщо у цього способу дій є надія на успіх та якщо це буде виправданий метод.

Тему втручання церкви і поведінки християнина під час протесту підхопив доктор філософських наук, православний богослов і релігієзнавець Юрій Чорноморець, зачитавши доповідь «Божа справедливість і людська відповідальна свобода в часи суспільних криз».

Він одразу ж згадав про есхатологічну спокусу, коли здається, що зараз склались особливі часи, тобто час кризи, коли треба забувати про первинні заповіді та активніше діяти. «Шлях добра і ненасилля – єдині шляхи дії. Ми проявляємо терпимість до відвертого насилля, хоча наша влада часто схожа на вавилонську блудницю. Треба не скільки молитись за мир, а молитись за загальне благополуччя країни, згадати про наше не достоїнство, молити Бога про безпричинне українське благополуччя, а також про свободу для країни та Церкви», — закликав доповідач.

Чорноморець додав, що треба лишатись простим християнином і простою церквою, що вже буде подвигом для сучасних умов. «Замість просвітленої монархії ми бачимо безглуздий тоталітаризм. Наше безсилля змінити владу – доказ нашої гріховності», — підсумував він.

Доктор філософських наук та протестантський богослов Михайло Черенков переконаний, що треба відходити від акценту на державно-конфесійних відносинах, натомість віддаючи всі сили співпраці між Церквою та соціумом.

Професор вважає, що потрібно включати постійну співпрацю церковників та простих громадян. При цьому Церква має відігравати роль першої скрипки, що об’єднає суспільство, яке швидко атомізується, коли загрожує війна всіх проти всіх. Тоді релігії необхідно звертатись до пропаганди універсальних концептів. «Постсекулярний світ — це можливості для християнства, а саме у затвердженні універсальних концепцій. Треба вилучати з контексту регіональні та культурні межі, не захищати лише свою вузьку паству. Зараз треба боротись за майбутнє, а не з минулим, що вже агонізує», — упевнений Черенков.

Завдяки Майдану люди стали єдиним собором через спільні дії, тому богослов’я є особливо актуальним зараз, вважає доктор богослов’я, доцент кафедри богослов’я УКУ священик Михайло Димид, який виступив з доповіддю «Переображення учасника Майдану».

За його словами, на Майдані почало осмислюватись Боже провидіння, протест сакралізувався через невинну євхаристій ну жертву людей 30-го листопада. Це дозволило створити зовнішній діалог, а не внутрішній монолог з Творцем. «Майдан навчив багатьох, що Творець – це Бог християнина, а вірити – значить, діяти. Кожен, хто був там і символізував собою тіло Христове — той не зможе лишитись байдужим до суспільних подій», — вірить отець Михайло.

Пастор Микола Романюк у своїй доповіді «Уроки Майдану для українських протестантів» розповів, що громадському руху вдалось виявити внутрішні проблеми церкви як то брак єдності та моральності.

Окрім того, Майдан виніс кілька уроків для богословів. Першим з них став урок герменевтики та богослов’я, який стосувався дії через віру, тобто через практичне застосування Святого Письма. Другий урок стосувався об’єднання українців спільною ідеєю, яка може мати глибокий вплив на все суспільства та зачепити усі області, викликавши як позитивну, так і негативну, але все ж реакцію. Водночас це і урок історії, а саме того, що ми не вивчили уроки минулого, забувши попередні помилки.

«Чого ми потребуємо більше – пророків, які скажуть що і як робити далі, чи рішучості діяти самостійно вже сьогодні? Вже сьогодні ми можемо молитись, любити, протистояти – це безцінний досвід, який може збільшитись у сто разів для нас», — переконаний пастор Микола Романюк.

Диякон УПЦ КП та директор радіо «Промінь» Роман Коляда розповів про «Інформаційну безпеку під час Майдану». Він зазначив, що за сучасних умов інформація є тією самою зброєю, яка є не менш ефективною у боротьбі з несправедливістю. При цьому треба заважати на перестороги при використанні різних даних, слідуючи таким правилам як Закону Божому, чому варто вчити і паству, а також пастир мусить являти Христа так, аби кожен захотів долучитись до служіння, уникаючи ефекту «захожан» та споживачів церковних таїнств.

«Ми це всі чудово розуміємо, це і є запорукою інформаційної безпеки. Начебто все зрозуміло, але разом з тим – нічого не ясно. В кожній ситуації все одно треба робити вибір, якою дорогою йти – життя чи смерті. Проте Майдан вже духовно озброєний і Бог вже благословив це», — підсумував диякон.

У своїй проповіді «Особистий спаситель чи суспільний Господь? Богословське осмислення християнської відповідальності на фоні подій на Майдані» викладач Української євангельської семінарії богослов’я Денис Кондюк запропонував повернутись до осмислення, ким саме є людина.

За його словами, після цих важливих подій революція має торкнутись не скільки вже й соціуму, а й самої Церкви. При цьому не варто ідеалізувати сам Майдан, проте треба задуматись ким саме є людина. І якщо бути людиною, то чи значить це бути відповідальним за підтримку брата свого у важкі часи.

«Повага до морального вибору людини закладена Богом, бо Христос постраждав за наш моральний вибір. Постмайданівське богослов’я – це виховання любові до людей. І це треба донести до парафіян, інакше ми складемо власноруч ідола зсередини. Пам’ятайте, що ми боремось не за владу, а проти ненависті серед людей», — зауважив Денис Кондюк.

Він навів просту паралель з Григорієм Сковородою, який був мобільним наче Автомайдан, який відповідав духу постмодерну, бо був філософом, а також був християнином, бо показав, що шлях до Бога проявляється через любов до ближнього. Таким чином, він перетворив богослов’я на етику через вплив на повсякденну дію. Тому вже зараз треба закладати новий християнський фундамент, аби це не була лише сьогоденна реакція суспільства на гострі події.

Завідувач кафедри богослов’я УКУ Віктор Жуковський виступив з доповіддю «Правило віри як правило дії: догматичні роздуми про феномен Майдану», згадавши про концепт Трійці та його втілення на практиці протесту.

Зокрема він вбачає у сучасних подіях дієвий розвиток догматів віри на практиці, що є живим досвідом боротьби за істину. Це споглядання разом з дієвими моделями християнина породжують суспільні діяння. Він впевнений, що людина мусить відповідати на виклики життя, займаючись синергією.

За його словами, зміна нашої віри впливає на зміну нашого соціального служіння. Тобто наскільки я реалізовую правила віри – настільки я істинно вірю. Також існують два рівні проектування догматів на життя, а саме духовно-персональний (діяння кожного християнина – це відновлення образу і подоби людини), а також суспільно-комунікативний (оновлення суспільства, оскільки людина не може існувати сама).

«Трійця – це модель побудови суспільства, що відновлює християнські принципи. Бог соціальний і в ньому ми знаходимо розуміння соціуму на вищому рівні. Відтак ми танцюємо троїчну коломийку єдності, як і на Майдані – коли всі зв’язані в єдине ціле. Христос несе для нас нову модель Царства Божого, коли Майдан – це згусток, яскраве вираження в реальності цих принципів», — підкреслив він.

Після основної частини, на якій був також присутній Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Патріарх Святослав (Шевчук), відбулось жваве обговорення поза межами монологів, до якого долучились і гості заходу, в тому числі представники громадських груп Майдану.

Особливим завершенням заходу стала звістка про те, що до Майдану стягуються автобуси з силовиками, після чого пролунав заклик усіх небайдужих долучитись до оборони площі.

One Response to У Києві відбувся круглий стіл «Богослов’я у присутності Майдану» (РЕПОРТАЖ)

  1. jasvami:

    Эх вы, — горе-богословы: сегодня, когда Христос провозглашает свои Суды, вы позволяете себе болтать о чем попало.

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика