Роздуми над інтерв’ю Митрополита Київського

і всієї України Онуфрія

На жаль очільник УПЦ МП має дуже поверхневі знання з історії РПЦ, яка багатьма прикладами показує, як служила церква князям та царям, як оправдувала і оправдує по нинішні часи їх не завжди благовидні поступки. Як митрополити та патріархи лякали і заставляли князів, які не підкорялися Москві, підкоритися, використовуючи інструменти духовного відлучення.

Лукавить Блаженніший і про сучасні часи: у війну 41–45 рр. минулого століття, церква тісно співпрацювала зі Сталіним. Та й сам Онуфрій відпрацював в КДБ своє єпископство у недалеких 90-х, коли відмовився у Москві віддати свій голос за Україну. Це позволило з центра імперії заявити про відсутність єдності в Україні, а відтак: немає єдності — немає автокефалії. Про його зв’язки з КДБ видно по дружніх відносинах із родиною колишнього голови КДБ УРСР, а пізніше головою СБУ.

Блаженніший намагається звинуватити українців у громадянській (братовбивчій) війні. Він закриває очі на признані світом факти постачання зброї з Росії ще до початку конфлікту, на масову появу «зелених чоловічків», тобто на підготовку Росією силового сценарію, і на ідеологічне націлювання певної частини російської діаспори в Україні на військові дії. Ці факти, між іншим, не одноразово підтверджені В.В. Путіним в ЗМІ.

Також Блаженніший намагається звинуватити в порушені Божої заповіді «Не убий» свій народ, на землі якого народився, серед якого виріс, — це звинувачення безпідставне. Стріляти та убивати почали російські сили, яких так старанно покриває Онуфрій.  Митрополит не задумується над тим, що кров патріотів України, як і біблійна кров Авеля взиває до Бога. Кров патріотів в цій війні, як і кров Авеля, не винна — її митрою не закрити від Творця.

В словах Блаженнішого: «Я не иду на компромисс и не уступаю лишь в том, что перечит Божиему Закону» знову блаженніше лукавство. Хіба нинішні дії Росії не перечать Божому Закону? Хіба не порушується Божа заповідь: «Не пожадай …»? Невже українці щось забрали силою в Росії? Ні! Анексована наша територія нам дана Богом, вся земля набута, як сказано в Пророка Давида: «Не мечем-бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, — а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!» (Пс. 43, 4). Тому вірю, що Бог нам допоможе і всілякі озброєні зайди (буряти також) будуть вигнані з нашої рідної землі і вона, земля наша, буде очищена від сепаратистів. Так, Бог нам поможе, бо з Його рук ми отримали нашу землю. По Божій волі настав час нам, українцям, розбудувати свою державу, — ми її не завойовували, вона нам дана Богом!

Митрополит Онуфрій, як і належить людям з певними зв’язками, завжди говорить обережно, в цілому, а взагалі про ніщо, (але це не стосується його звинувачень України в смертних гріхах). Наприклад, на запитання кореспондента «фрАзы»: «Ви прикладаєте зусилля для просунення концепції «Русского мира», він відповів: «Любой человек может поднять мои высказывания за последние годы, проповеди, статьи и интервью. А также официальные документы Украинской Православной Церкви. Он нигде не обнаружит продвижение какой-либо политической концепции или идеи».

І це дійсно так. Митрополит Онуфрій для України нічого не просовує, він засовує Україну в яму світового невизнання. За час його недовгого правління міжнародні інститути взнали «правду» про «утиски» православ’я в Україні. Деякі підвладні йому єпископи призивають до бойкоту призиву в ряди захисників України. Блаженніший завжди при найменшій можливості намагається лукаво розказати, що війна в Україні чисто громадянська, що в усьому винуваті тільки українці та їх влада, що українці повинні скоритися обставинам. Тобто, свій «талан», який дав нам Господь, ми повинні зарити і не примножать, але з Євангелія добре відомо, чим закінчилося не примноження талану — Господь покарав недбайливого слугу.

Про зрадників Митрополит Онуфрій вірно висловився: «И они пропали все, их возненавидели даже те, кто ими пользовался, потому что предателей никто не любит. Предателями пользуются, но их никто не любит…». Ці слова мають відношення і до нього самого. Просто ще не прийшов його час, але цей час не далекий.

 

23 липня 2015 р.                                                                                                        Олександр Шимкевич

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика