Роздуми над інтерв’ю Митрополита Київського

і всієї України Онуфрія

На жаль очільник УПЦ МП має дуже поверхневі знання з історії РПЦ, яка багатьма прикладами показує, як служила церква князям та царям, як оправдувала і оправдує по нинішні часи їх не завжди благовидні поступки. Як митрополити та патріархи лякали і заставляли князів, які не підкорялися Москві, підкоритися, використовуючи інструменти духовного відлучення.

Лукавить Блаженніший і про сучасні часи: у війну 41–45 рр. минулого століття, церква тісно співпрацювала зі Сталіним. Та й сам Онуфрій відпрацював в КДБ своє єпископство у недалеких 90-х, коли відмовився у Москві віддати свій голос за Україну. Це позволило з центра імперії заявити про відсутність єдності в Україні, а відтак: немає єдності — немає автокефалії. Про його зв’язки з КДБ видно по дружніх відносинах із родиною колишнього голови КДБ УРСР, а пізніше головою СБУ.

Блаженніший намагається звинуватити українців у громадянській (братовбивчій) війні. Він закриває очі на признані світом факти постачання зброї з Росії ще до початку конфлікту, на масову появу «зелених чоловічків», тобто на підготовку Росією силового сценарію, і на ідеологічне націлювання певної частини російської діаспори в Україні на військові дії. Ці факти, між іншим, не одноразово підтверджені В.В. Путіним в ЗМІ.

Також Блаженніший намагається звинуватити в порушені Божої заповіді «Не убий» свій народ, на землі якого народився, серед якого виріс, — це звинувачення безпідставне. Стріляти та убивати почали російські сили, яких так старанно покриває Онуфрій.  Митрополит не задумується над тим, що кров патріотів України, як і біблійна кров Авеля взиває до Бога. Кров патріотів в цій війні, як і кров Авеля, не винна — її митрою не закрити від Творця.

В словах Блаженнішого: «Я не иду на компромисс и не уступаю лишь в том, что перечит Божиему Закону» знову блаженніше лукавство. Хіба нинішні дії Росії не перечать Божому Закону? Хіба не порушується Божа заповідь: «Не пожадай …»? Невже українці щось забрали силою в Росії? Ні! Анексована наша територія нам дана Богом, вся земля набута, як сказано в Пророка Давида: «Не мечем-бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, — а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!» (Пс. 43, 4). Тому вірю, що Бог нам допоможе і всілякі озброєні зайди (буряти також) будуть вигнані з нашої рідної землі і вона, земля наша, буде очищена від сепаратистів. Так, Бог нам поможе, бо з Його рук ми отримали нашу землю. По Божій волі настав час нам, українцям, розбудувати свою державу, — ми її не завойовували, вона нам дана Богом!

Митрополит Онуфрій, як і належить людям з певними зв’язками, завжди говорить обережно, в цілому, а взагалі про ніщо, (але це не стосується його звинувачень України в смертних гріхах). Наприклад, на запитання кореспондента «фрАзы»: «Ви прикладаєте зусилля для просунення концепції «Русского мира», він відповів: «Любой человек может поднять мои высказывания за последние годы, проповеди, статьи и интервью. А также официальные документы Украинской Православной Церкви. Он нигде не обнаружит продвижение какой-либо политической концепции или идеи».

І це дійсно так. Митрополит Онуфрій для України нічого не просовує, він засовує Україну в яму світового невизнання. За час його недовгого правління міжнародні інститути взнали «правду» про «утиски» православ’я в Україні. Деякі підвладні йому єпископи призивають до бойкоту призиву в ряди захисників України. Блаженніший завжди при найменшій можливості намагається лукаво розказати, що війна в Україні чисто громадянська, що в усьому винуваті тільки українці та їх влада, що українці повинні скоритися обставинам. Тобто, свій «талан», який дав нам Господь, ми повинні зарити і не примножать, але з Євангелія добре відомо, чим закінчилося не примноження талану — Господь покарав недбайливого слугу.

Про зрадників Митрополит Онуфрій вірно висловився: «И они пропали все, их возненавидели даже те, кто ими пользовался, потому что предателей никто не любит. Предателями пользуются, но их никто не любит…». Ці слова мають відношення і до нього самого. Просто ще не прийшов його час, але цей час не далекий.

 

23 липня 2015 р.                                                                                                        Олександр Шимкевич

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Яндекс.Метрика