Людство від своїх початків намагається знайти засоби захисту від фізичних недугів та способи досягнення максимального довголіття і навіть безсмертя. Над означеними проблемами безустанно працюють мільйони фахівців.

Внаслідок їх зусиль, сучасний рівень біологічних та медичних  наук надає можливість приступати  до науково-дослідних експериментів з метою продукування органів для відновлення здоров’я, вражених різними недугами людей. Але людського генія не задовільняє тільки заміна ушкоджених хворобою або травмою органів. Наукові пошуки ведуться більш глобально, і їх метою ставиться штучне відтворення (клонування) цілісних біологічних організмів в тому числі й людей.

З намаганням вчених клонувати людину як цілісний біологічний організм, у людській спільноті, окрім етичних та моральних питань, повстало релігійне питання, – що робиться з душею при клонуванні?

Природа людини згідно з біблійним твердженням:

«І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою». (Бут.2:7)

Твердження містить в собі два етапи творіння людини і слова, що характеризують завершений Божий виріб, як єдине цілісне творіння.

«І створив Господь Бог людину з пороху земного…»

Бог створив людину з пороху земного таким же чином, як ремісник виготовляє матеріальну річ: з постороннього, відокремленого, не властивого Творцю матеріалу. Технології та інструменти виготовлення людини в Біблії не уточняються, і людям не дано про них мати знання. Відповідно, як всяка створена (виготовлена) матеріальна річ, людина має властивості бути вдосконаленою або при необхідності відновленою, перше і друге відбувається за допомогою зовнішнього втручання. Практичним прикладом вдосконалення виробу з «пороху земного» (людини) є пластична операція, яка проводиться вилучанням з форми якоїсь частини тіла або доповнення, зазвичай чужорідними матеріалами, що корегує зовнішній вид людини згідно з її задумами.

Відновлення людини — це придатність людського тіла до заміни пошкоджених органів за допомогою  хірургічного втручання, такого, як пересадка органів, заміна функціональних органів і елементів їх копіями з чужорідних матеріалів, які виконують функції оригіналів. Наприклад, штучний клапан серця або штучні кістки, зубні протези, імплантати …

Як показує практика, в наш час в людині можна відновити майже все. Особливим винятком поки що є нервова система і головний мозок. Та враховуючи стрімкий розвиток науки й технологій, ці дві функціональні системи в майбутньому втратять свій особливий стан, тому будуть теж відновлюватися або методом пересадки елементів донорських систем, або певними елементами функціональних штучних копій. Причому, сам конструктив замінника органа тіла не завжди є важливим, – важливим є його ідентичність функцій оригіналу. Це спостерігаємо на прикладі зубних імплантатів.

Як бачимо, найскладніший виріб з «пороху земного» (людина) своєю відновлюваністю нічим не відрізняється від такої елементарної системи, як металева пара: болт, гайка. Різниця в тому, що при виготовленні  виробу «людина» Творець використав мабуть всі відомі хімічні елементи, що в сукупності утворюють фізичний матеріал під Біблійною назвою «земля». Тоді, як для виготовлення болта і гайки використовується тільки декілька хімічних елементів взятих з матеріалу «земля».

Але головна суть в тому, що фізичний виріб з «пороху земного» може сам себе і собі подібних змінювати і відновлювати, зараз це доступно не тільки «людині», але і робото-технологічним комплексам. Між іншим, вже є успішні наробки для створення експериментальних роботів, які призначенні для надання медичної допомоги.

«і вдихнув у лице її дихання життя…»

Із звичайної людської практики  зрозуміло, що людина, яка творить (виробляє) який-небуть новий виріб, повинна мати інтелект (розум) значно вищий від інтелекту потрібного тільки для виготовлення виробу. Адже потрібно задати оціночні технічні критерії виробу, сформувати доцільність, обумовити місце виробу в череді інших виробів, проаналізувати матеріальні, економічні, технологічні та психологічні можливості створення виробу та продумати багато інших факторів, які визначають існування виробу в соціумі.

Окрім того обов’язково продумується безпекова складова, яка повинна гарантувати безпроблемне існування творця виробу незалежно від дій з виробом в процесі його експлуатації. Люди-творці ніколи не допустять, щоб інтелектуальні можливості виробу змогли обмежити, або впливати на їх свободу та творчі можливості в глобальному контексті людства. Творець завжди передбачає для свого виробу засіб, що робить виріб бездіяльним або проводить його ліквідацію на випадок не регламентованої ситуації, будь-то елементарна палка, складна механіка, космічна ракета чи комп’ютерний комплекс штучного інтелекту. Забезпечення безпеки від ситуацій створених діями виробу є результатом інстинкту (власне тільки інстинкту) самозбереження  людини.

Взагалі всьому на землі, що має властивість розвиватися, притаманний природній інстинкт самозбереження. Те, що має властивість переміщатися в просторі при відчутті небезпеки, намагається переміститись в безпечне місце, а те, що має прив’язку до певного місця намагається відхилитися від небезпеки, що загрожує його існуванню. Наприклад, дерева від постійної тіні з однієї сторони починають розвиватися в протилежну сторону за рахунок викривлення стовбура або посиленого росту гілок зі світлої сторони. Таким Бог створив світ. Він надав інстинкт самозбереження усім  своїм творінням, незалежно від наданих і не наданих  їм розумовим здібностям (в контексті порівняння інтелекту з людським еталоном).

На підґрунті сказаного ми маємо повне право допустити, що Господь не тільки вклав своєму творінню відчуття небезпеки та інстинкт самозбереження, але зарезервував і для себе заходи безпеки (безпековий бар’єр) від свого творіння. Про це ми дізнаємося з Біблійної оповіді про аналіз ситуації з райським яблуком:

«… Тож тепер, аби часом він не простягнув руки, не взяв з дерева життя, не їв і не жив вічно. Господь Бог вислав його з раю …» (Бут.3:22,23)

«… і поставив херувимів та полум’яного меча, що обертався, аби стерегти дорогу до дерева життя». (Бут.3:24)

В Божих заходах безпеки виявилося достатньо сил, щоб змусити людину не опиратися волі Творця і покинути Рай та змінити свій стиль життя під нав’язані Богом нові умови. Відсутність у людей будь-яких можливостей опиратися волі Творця є також одним із безпекових запобіжників Бога, що не дає людині можливості стати достеменним конкурентом Богу.

З огляду на викладене зрозуміло, що ми ніколи не зможемо мати знання про те, як це творилося: «і вдихнув у лице її дихання життя». І взагалі, людство ніколи не отримає знань про природу Бога та Його можливості завдяки безпековому бар’єру Бога. Ми можемо тільки констатувати факт, що виріб із «пороху земного» отримав від Бога компонент «дихання життя». Це «дихання життя» не створене із матерії (землі) і не належить до компонентів «землі». Це «дихання життя» в Біблії має назву «душа».

Також ми не можемо стверджувати, що це «дихання» є його єством, себто Божою природою, тому що інакше душа була б непорочною, а тіло святим. Ми можемо тільки допустити, що це певна Божественна «технологія, інструмент» з цільовим призначенням  допомогти виробу із «пороху земного» піднятися до рівня об’явленого Ісусом Христом: «… синами Божими названі будуть» (Матв.5:9). Творіння із «пороху земного» отримає  статус «названого  сина Божого», але ніколи не стане Богом, про що свідчить риторичне запитання з книги Псалмів: «… і хто між Божими синами уподібниться до Господа?» (Пс.88:7).

Взаємодію душі з тілом можна, дуже приблизно, порівняти з армованим бетоном, – сталева арматура знаходиться в самому розчині, що значно зміцнює виріб, але при розбиванні він втрачає свою суцільність та назавжди втрачає свою задану людиною-творцем форму. Арматура, яка зміцнювала виріб, при певних умовах, від ударів змінює форму, але не втрачає своєї суцільності та ваги.

Також з арматурою можна проводити маніпуляції, наприклад: поділити на частки, або з’єднати в одну велику частину і виготовити нові різноманітні вироби, – цементні в тому числі, в кінцевому випадку просто переплавити її або злити з іншими металами.

Різниця між арматурою і душею в тому, що сталева арматура, знаходячись в розчині бетону, не володіє властивістю пам’яті про функції виробу і події, що відбувалися з ним.  Тоді, як душа має властивості зберігати (запам’ятовувати) події, пов’язані з діяльністю людини, причому, запам’ятовувати стан кожної своєї миті перебування в тілі людини.

Душі властиво оцінювати події категоріями добра і зла. Також в неї є властивість під впливом інтелекту людини набувати характерних властивостей добра або зла (злі думки — зла людина, добрі думки —добра людина). Одночасно вона має властивість ненаполегливо підказувати людині свою оцінку дій — добрі чи злі вони. Цю властивість душі нам відкриває апостол Павло:

«Вони виявляють, що діло Закону написане в їхніх серцях, про що свідчить їм їхнє сумління і думки, які то засуджують, то виправдовують одна одну». (Рим.2:15)

Функція пам’яті душі буде джерелом істини на  Страшному суді, на якому кожний, без винятку,  отримає по ділам своїм. Завдяки тій функції неможливо буде оправдати свої злі вчинки.

Окрім цього душа захищена безпековим бар’єром Бога від намагань людини маніпулювати нею. Душу неможливо відняти або об’єднати з іншою, роздробити та розділити частки між іншими людьми, і таким чином зменшити свою відповідальність перед Богом або штучно оправдати інших. Неможливо купити або безкоштовно отримати від благочестивої людини її частку душі або цілу душу для  набуття благочестя.

«і стала людина душею живою»

Виріб із землі після того, як отримав «дихання життя» став називатися в Біблії «душею живою». Кардинальна зміна назви не випадкова, – з введенням Божого дихання людина стала за своєю побудовою двокомпонентною, тобто комплексною, вона набула радикальних змін.

Одна компонента підлягає повністю тлінню (смерті) і фізичним маніпуляціям, інша є безсмертна, не придатна для маніпуляцій, але може трансформуватися як в сторону добра, так і в сторону зла.

Також ми знаємо, що тільки людина була наділена Богом нематеріальним компонентом «дихання життя»  серед різноманіття видів живої природи. Всі інші вироби із «землі» осталися однокомпонентними  і були передані людині як більш вищому творінню за ієрархією у володіння:

«… пануйте над рибами морськими і птахами небесними, усією худобою, усією землею й усіма плазунами, які повзають по землі». (Бут.1:28)

Відносно свого власного тіла (першої компоненти) людина також у змозі робити те, що їй потрібно. Тобто, дозволені маніпуляції в межах матеріалів, які складаються «з пороху земного». Інакше кажучи: земля може оперувати тільки тим, що із землі. Це надає можливість проводити фізично лікування тіла. Тому терапевтичні й хірургічні маніпуляції, до яких також відносяться: переливання крові, пересадка органів, протезування кісток і на кінець клонування органів, з послідуючим вживлянням їх в організм недужої людини є безгріховними і благословенні Богом.

Враховуючи викладене, автор схиляється до думки, що клонування живої природи можливе, але тільки в області, яка окреслена безпековим бар’єром Бога.

До речі, потрібно сказати, що перетворити природу до такого ступеня, який би призвів до тотальної загибелі людства не допустить безпековий бар’єр Бога. Адже в Бога є свій план відповідно людства й заступлення кінця світу, який людина змінити не в силі.

Що стосується другої компоненти — душі, — маємо відносно неї дуже обмежені знання. Ми знаємо, що душа надана людині від Бога, а не взята від землі. Душа безсмертна. Вона не підлягає впливу фізичних законів матерії, не розчиняється в тілі, не зливається з тілом людини. Душа існує окремо від тіла, але одночасно прикріплена до нього. Душа нерозлучна з тілом поки тіло живе і є відповідальною перед Богом за життєвий шлях людини, і не підвладна маніпуляціям зі сторони людини. Цього достатньо для розуміння того, що людина не є всесильною.

А відтак можна твердити, що створений клон як цілісна людина, буде тільки однокомпонентний, його неможливо буде охарактеризувати біблійною формулою «душею живою», так як в клонові не буде другої компоненти — душі, надати яку може тільки Бог. Це буде копія з інтелектом, можливо рівним оригіналу, яка зможе чинити добро і зло, за які не буде відповідальна перед Богом, як і всяка тварина. Клон піде в небуття разом з миттю своєї фізичної смерті, що теж властиво всій живій природі. Це фактично буде біоробот зі штучним біоінтелектом.

Чи можливо буде створити з клонів якусь групу воїнів або інше формування? — ні, неможливо. Адже тут спрацює безпековий бар’єр Бога. Поява груп клонів, націлених на виконання певних задач, переформує встановлений Богом порядок розвитку світу.  Тому Бог не допустить зміни світу творцями, що самі є продуктом «пороху земного».

Якби людина могла маніпулювати душею, то відповідно змогла би своєю волею набути знання про Божественні інструменти та технології, тим самим наблизила б свій статус виробу «із пороху земного» до статусу нематеріального, вічного свого Творця. А це, як ми знаємо з Священного Писання, не передбачено Богом до звершення Страшного суду.

Тому згадаймо ще раз цитату, яка ставить крапку у всіх дебатах про можливість добитися безсмертя людини руками людини:

«… Тож тепер, аби часом він не простягнув руки, не взяв з дерева життя, не їв і не жив вічно. Господь Бог вислав його з раю …». (Бут.3:22,23)

10 05 2019 р.                                                                              Олександр Шимкевич

Добавить комментарий

Яндекс.Метрика