1. Про гасла консолідації нації

На політичній мапі світу виникла держава «Україна», та не виникла монолітна українська політична нація, яка була би  здатна вибороти собі гідне місце в середовищі високорозвинутих держав. Тому громадяни України об’єднані тільки силою закону в межах території спільного проживання.

Закон є стабілізуючим чинником об’єднання, він забезпечує мирне співіснування переважаючого українського корінного етносу з вкрапленнями інших етносів, які під впливом сусідніх держав, проявляють свої сепаративні та іредентистські настрої, особливо росіяни.

Окрім того, сам корінний етнос складається з груп, в яких модифікована культура і ментальність українця під впливом націй, що намагалися поглинути та асимілювати населення тієї географічної частини території сучасної України, яку їм вдавалося захопити.

Природньо, що в людей, яким не  байдужа доля України, виникає питання: під якими гаслами цивілізованим народам першого світу вдалося об’єднатися та досягти висот розвитку? Які заклики можуть лаконічно і однозначно виразити суть об’єднання та спонукати громадян України до реалізації принципів єдності?

Свого часу відбулися два періоди історії, які докорінно змінили світ, а власне Французька революція (1793 – 1798 рр.) та Російська Соціалістична революція (1917р).

Основними гаслами, під якими відбулася Французька революція, були: свобода, рівність, братерство. В подальшому ці гасла стали признаними загальнолюдськими цінностями та прапороносним кличем для побудови нового суспільного ладу у державах Західної Європи та США. Гасла Французької революції виявилися максимою людського життя.

Російська Соціалістична революція відбулася пізніше чим через сто років. На той час значення слів: свобода, рівність, братерство в свідомості російської інтелігенції, під впливом Європи, вже сприймалося як щось зрозуміле і притаманне людині, але ще не до кінця втілене в повсякденне життя суспільства.

Це не віщувало для радикально налаштованих тогочасних російських революціонерів  ніяких перспектив.  

Сталося так тому, що французькі гасла вичерпали себе як радикальний клич, та морально-рушійна сила, і стали не здатні повести за собою людей на революційні подвиги. Вони стали в Європі та США нормою життя, за яку потрібно просто боротися кожний день в особистому порядку.

Це спонукало послідовників марксизму до пошуку нових революційних гасел, або хоча б розширення змісту класичних.

Внаслідок пошуку, більшовиками було використано  ситуативне доповнення до Французької максимуми фразами:  «Мир – народам», «Влада – Радам», «Земля – ​​селянам», «Фабрики – робітникам».

Гасла добре спрацювали для революційного поштовху знедолених народів імперії. Вони згуртували широкі верстви народних мас на масштабну, криваву боротьбу, за встановлення влади диктатури пролетаріату.

Та в довгостроковій перспективі підтримки революційного запалу і розвитку суспільства — вони себе не оправдали. Так як виявилися лукавими, тимчасовими, ситуативними. Але інакше не могло й бути, заклики мали в своїй основі чисто економічний (матеріальний) базис, який, як відомо має не постійну форму а сам по собі створює нерівноправні стосунки між членами суспільства.

Тоді як гасла свобода, рівність, братерство мають в своєму змісті закладенні морально-етичні цінності, невід’ємною складовою яких є відчуття справедливості. Моральні устої людини притаманні людям з самих початків їх існування. За час своєї історії, людство неодноразово змінювало критерії моральності, але справедливість завжди оставалася незмінним мірилом взаємних стосунків у соціумі.

Україна в наш час зіштовхнулася з проблемою консолідації суспільства — необхідної передумови для створення монолітної політичної нації на базі українського етносу.

Окрім розбудови нації рівних можливостей, назріла необхідність формувати суспільство високої моральності, справедливих правових взаємин між владою і громадянами та розвинутої демократії. Для цього потрібні дієві ідеї.

На даний час ідеї в суспільстві є, також в суспільстві назріло розуміння  про необхідність їх реалізації.

Але як не прикро, в українському соціумі, відсутня признана і зрозуміла для всього суспільства, структурована по пріоритетам і взаємодії, консолідуюча декларація ідей трансформації суспільства.

Вся сутність такої консолідуючої декларації повинна формулювалися простими, добре зрозумілими, лаконічними всеохоплюючими гаслами. Тобто такими закликами, в яких би кожна особа суспільства могла побачити свої проблеми й шляхи їх вирішення.

Такими новими гаслами, а вірніше деталізацією французької максимуми (свобода, рівність, братерство) можуть бути: справедливість, довіра, віра.

Чому власне таке поєднання цих слів? І чому вони названі деталізуючі?

Поєднання слів не випадкове, всі ці визначення тісно пов’язані між собою. Існувати та бути дієвими вони можуть тільки опираючись одне на одного. Суть цих слів така:

Справедливість — це морально-етична категорія, яка тримається на основі добропорядності і чесності, закладених вірою, а вірніше моральними цінностями відповідного віросповідання. Для України – це християнські цінності.

Довіра — похідна від справедливості. Вона автоматично породжується до інститутів влади, і самої влади в цілому, якщо між владою і громадянами склалися справедливі правові взаємини.

Віра — «Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому (Євр.11:1). Віра в наведених гаслах має двояку якість: перша — це базова основа моральних цінностей (християнство для України), на яких базується справедливість, друга — це віра в результаті дії справедливості.

Друга якість це фетиш — віра в політичну систему правової держави, яка вселяє надію про гідне, стабільне і безпечне життя не тільки в повсякденному житті, але і в життєвих планах на майбутнє.

Віра суспільства в державу відкриває великі можливості економічного зростання і всебічного розквіту держави.

А тепер розглянемо, яке відношення мають заклики «справедливість, довіра, віра» до французьких гасел «свобода, рівність, братерство» і чому вони деталізують їх.

Свобода — людина не може бути свобідною без справедливості в суспільстві. В несправедливому суспільстві  свободу можуть обмежити безпричинно, члени спільноти, які наділені владою або простою грубою фізичною силою, аргументуючись міркуваннями власної вигоди.

Рівність — встановити рівність без справедливості неможливо. Владноможці або сильні фізично можуть будь-кого поставити в залежність від себе, або встановити умови взаємин, що аналогічні рабським.

Братерство — про братерство в несправедливому суспільстві не може бути й мови, хіба що тільки кровне. Відсутність справедливості в суспільстві створює підґрунтя для расової і міжнаціональної та етнічної ненависті.

Як бачимо визначення «справедливість» деталізує умови, за яких можливо виконати французькі гасла, і одночасно двома наступними закликами деталізується саме визначення –«справедливість».

Доцільно звернути увагу на те, що саме проголошення гасел в суспільстві, не приводить до якісних змін. Зміни, які ведуть до злому відживших устоїв, відбуваються тільки за умови радикальних дій певної критичної кількості членів суспільства, які усвідомили необхідність радикальних перемін.

2. Про законність повстання

Радикальні зміни в суспільстві можливі за впливу різних чинників. Одним з таких чинників є повстання. Історія знає немало документів, які виправдовують радикальні дії пригноблених.

Найпершим таким документом можна вважати указ царя Персії Артаксеркса, який згадується в Біблії (Книга Естери, рос. Есфирь). Цей указ узаконював право іудеїв на повстання і збройний захист свого життя.

«де наказав їм послуговуватися своїми законами в кожному місті, допомагати собі й чинити, як бажають з їхніми противниками і їхніми ворогами». (Ест.8:11)

Указ виник за ініціативи цариці Естери. Цариця узнала про наміри найвпливовішого в державі царедворця — Амана, погубити всю єврейську діаспору в Персії.

Отримавши цей указ іудеї піднялися і фізично винищили всіх персів, що мали наміри погубити іудеїв згідно наказу Амана.

Силові дії (повстання) зі сторони скривджених були виправдані і узаконювалися також в Великій Хартії вольностей від 1215 р. [1]. Хартія закріпила право (п. 61)  відновлення підданими своїх прав і свобод усіма доступними їм способами у випадку порушення королем своїх зобов’язань окреслених Хартією:

«… і ті двадцять п’ять баронів спільно з громадою усієї землі будуть змушувати і тіснити нас усіма способами, якими тільки можуть, тобто через захоплення фортець, земель, володінь і усіма іншими способами, якими можуть, поки не буде виправлено (порушення) згідно з їхнім рішенням».

Велика французька революція в Декларації прав людини і громадянина від 26 серпня 1789 р. [2], ідеї якої актуальні й сьогодні, проголосила у другій статті: «Мета будь-якого політичного союзу— забезпечення природних та невід’ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека та опір гнобленню».

Право на «опір гнобленню» було узаконено і визнано як одне із  «природних та невід’ємних прав людини».

В Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки (Declaration of independence of the United States of America, July 4, 1776) від 4 липня 1776 р. [3] написано: « … народ має право змінити або скасувати її і встановити новий уряд, спираючись на такі принципи та організовуючи його владу в такі способи, які видаються народу найдоцільнішими для осягнення своєї безпеки і щастя. … Проте, коли довга низка правопорушень і зловживань владою, незмінно спрямована на досягнення тієї мети, виявляє намір підпорядкувати народ абсолютному деспотизму, тоді народ має право та обов’язок повалити такий уряд і встановити нову форму убезпечення народу в майбутньому».

Навіть Генеральна Асамблея ООН  в Загальній декларації прав людини [4]  10 грудня 1948 року зазначила в Преамбулі  «…  щоб людина не була змушена вдаватися  як  до  останнього  засобу до повстання проти тиранії і гноблення».

З процитованого слідує, що «Загальна декларація прав людини» не відкидає, а признає право пригнічених на повстання як «… останнього  засобу …»

У ряді західних держав повстання, як форма протесту проти тиранії, однозначно прописана в Основному законі. Наприклад в Німеччині, Греції, Португалії, Литві та інших.

А що ж Україна?

В Конституції України, право на повстання не прописане прямим положенням. Проте українці мають право на повстання при певних політичних обставинах. Підставою є положення статті 5 Конституції України [5]:

«Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу».

Згідно наведених положень, в Україні народ є єдиним джерелом влади та носієм права визначати і змінювати конституційний лад. Будь яка узурпація влади не допустима.

Також ст. 22 Конституції наголошує: «Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

В разі системного порушення положень статті 5, а це намагання влади чи окремих посадовців узурпувати владу або звузити зміст та обсяг існуючих прав і свобод (ст. 22) — народ України може застосовати своє природнє право «останнього засобу», тобто повстання.

Узурпація може виразитися через встановлення диктатури, зміну конституційного ладу країни під свої вподобання або політичні чи економічні інтереси, нав’язування тиранії, допущення гноблення громадян, свавілля, масові порушення прав людини.

Право на повстання Українського народу, в такому випадку, опирається на «Міжнародний білль про права людини» [6]. Складовою частиною якого є «Загальна декларація прав людини» від 10 грудня 1948 року. Міжнародний білль був ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН в 1966 р. і ратифікований Україною в 1973 р.

 Названі причини можуть викликати повстання, яке є формою боротьби за  відновлення та збереження конституційного ладу та прав людини.

До громадян, які приймають участь в повстанні, якщо вони не вчинили карних злочинів, не може застосовуватися ст. 109 Кримінального кодексу України: «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», так як ними здійснюється захист конституційного ладу, а не повалення його.

Повстання має легітимність тільки тоді, якщо порушення Конституції не можливо врегулювати законними способами.

Боротьба за відновлення і збереження конституційного ладу та засад Конституції має тільки одну мету: встановлення справедливості.

Література:

[1]  Велика Хартія вольностей [електронний ресурс]. — Режим доступу:  https://www.e-reading.club/bookreader.php/45022/Plantagenet_-_Velikaya_Hartiya_Vol%27nosteii.html  [Дата звернення: 17.02. 2020].

[2]  Декларація прав людини і громадянина [електронний ресурс]. — Режим доступу:  

https://pidruchniki.com/1728092458672/pravo/deklaratsiya_prav_lyudini_gromadyanina_serpnya_1789

[Дата звернення: 17.02. 2020].

[3]  Декларація незалежності [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://osvita.khpg.org/index.php?do=print&id=946555693 [Дата звернення: 17.02. 2020].

[4] Загальна декларація прав людини [електронний ресурс]. — Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015  [Дата звернення: 17.02. 2020].

[5] КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141) Із змінами, внесеними згідно із Законами [електронний ресурс]. — Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80  [Дата звернення: 17.02. 2020].

[6]  Міжнародний білль про права людини [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://library.khpg.org/files/docs/N02.pdf   [Дата звернення: 17.02. 2020].

3. Справедливість

Відчуття справедливості – це не набутий рефлекс, це морально-етична оціночна цінність, засади якої закладені в людині від Бога, на основі Божих Законів. Про те, що справедливість властива людині, свідчить Біблія в своїх текстах:

«І буде нам праведність у тому, коли будемо пильнувати виконання всіх цих заповідей перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам» (Втор. 6: 25).

«Не викривиш закону, не будеш дивитися на особу і не візьмеш підкупу, бо підкуп осліплює очі мудрих і викривлює слова справедливих» (Втор. 16:19).

«Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і, рятуйте кривдженого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!» (Єр.22:3).

Справедливість притаманна тільки людині – істоті, в яку Творцем закладено властивості оцінювати події категоріями добра і зла [1]  з початку її існування. Тому вона є однією із основоположних складових ідеалу моралі людства. Зв’язок між моральністю і справедливістю та залежність другої від першої, незважаючи на різницю у формулюваннях, мислителі різних віків в цілому підтверджують. Тобто, яка мораль така й справедливість.

Базується справедливість на таких моральних категоріях як чесність і добропорядність. Тлумачення слова «справедливість» таке ж, як і тлумачення слів «чесність і добропорядність» – позбавлене конкретного змісту, воно є чисто формальне, вільне і необтяжене будь-якими принципами. Справедливість регламентується тільки домовленостями про зобов’язання між членами спільноти або між спільнотами. Без домовленостей вона не може існувати, і тому нездатна бути поза соціумом. Справедливість може себе проявити тільки у соціумі, у взаємодії людини з іншими людьми.

Тоді, як деякі аспекти моральності можуть себе проявляти навіть в діях людини ізольованої від суспільства. Прикладом можуть бути відлюдники, які добровільно пішли жити в труднодоступні природні місця, які непривабливі для людей, що проживають в спільноті.

Моральність в такому випадку проявляє себе в стосунках: людина – природа. Стосунки можуть бути гармонічні або аморальні, тобто такі, що направлені на зловживання природою. Але ці поза гармонійні відносини з природою, ні в якому разі не будуть оцінюватися категорією «справедливість». Вони будуть оцінюватися сумлінням людини, про це сказав апостол Павло:

«Вони виявляють, що діло Закону написане в їхніх серцях, про що свідчить їм їхнє сумління і думки, які то засуджують, то виправдовують одна одну» (Рим.2:15).

Зазвичай, людям в своїй буденній свідомості, справедливість представляється притаманною нормою, яка само собою зрозуміла, в яку достатньо підставити факти і зробити порівняльний їх аналіз з уявним еталоном.  Насправді норма справедливості наповнена різноманіттям змістів, які значною мірою залежать від моральних устоїв, історичних епох і навіть від  моральності спільнот в одній епосі.

Так в США використання праці рабів було законним, а жорстке ставлення до раба вважалося справедливим до 1865 р.  У Європі до того часу вже пройшла низка революцій (1848—1849 рр.) під назвою «Весна націй», метою яких було знищення вищої, чим рабовласницький лад, форми експлуатації людини – феодалізму. У «Весні націй» вираженням справедливості стали гасла: свобода, рівність, братерство. Як бачимо суспільства існували в одному столітті, та зміст справедливості був у них різний.

В науковому зрізі справедливість виявилася тим набором засад, який формалізувати на наш час виявилося не під силу. Внаслідок, в наукових, юридичних і літературних колах справедливість отримала різноманіття формулювань.

В побутовій практиці в кожного закріпилася «своя» справедливість, яка настільки багатогранна, що кожна людина в будь-якій сфері свого життя може призивати до справедливості відносно себе.

До появи буржуазно-демократичних суспільств, справедливість ґрунтувалася на моральних традиціях певної спільноти та на праві сильного, тобто мірилом справедливості був моральний стан спільноти, очільників роду, племені, лідера держави і т. д.

З появою християнства започаткувалися уніфіковані критерії справедливості, в основі яких лежали Закони Божі і вибудована на них мораль християнина. З розвитком християнської моралі  пріоритет права сильного частково втратив свої позиції, та не настільки, щоб ним масово не зловживали.

Цікаво, що у відносинах: людина – Бог, справедливості не існує, і це при тому, що християнство багато зробило для розвитку уніфікованих критеріїв справедливості між людьми. Кара від справедливого Божого суду, по волі Бога, замінюється на милосердя:

«…Милосердя бо ставиться вище за суд» (Як. 2:13).

Подальше розширення формалізації і уніфікації критеріїв справедливості було продовжене Великою Французькою Революцією, яка заклала основи сучасної демократії. Розвиток демократії виставив на пріоритетне місце права людини, які без концепту справедливості неможливо реалізувати.

Справедливість стала набувати правових рис, які створили проблему побудови правової держави, яка в свою чергу нездійснима без наявності потужних політико-економічних та правових можливостей, які нажаль, не вдається створити навіть могутнім в наш час державам.

Але, якщо навіть допустити, що перечисленні умови для побудови справедливого суспільства, будуть яким-то чином досягнуті, всі принципи справедливості однак не будуть реалізовані. Потрібно ще досягти справедливості  між членами суспільства на рівні особистих стосунків. А це, як відомо за всю історію людства, нікому не вдавалося досягти. Завжди знаходяться ті особи, які заявляють, що їх творчі задатки недооціненні, або ті, які доказують, що їх права, як членів суспільства – ущемлені. Ці ображені особи, на вказаному підґрунті, звинувачують суспільство в несправедливості та дискредитації.

З огляду на сказане можна констатувати: ідея побудови ідеальної правової держави виявилася нереалістичною, утопічною.

Та все ж, не зважаючи на це, потрібно намагатися іти до створення моделі ідеального правового суспільства.

До речі, рух в сторону побудови ідеального правового суспільства, спонукають самі закони розвитку суспільства.

Україна і справедливість

Для України справедливість дуже актуальна. Її потрібно вкоренити як повсякденну норму суспільного життя в державі. Тільки на її концепціях та принципах, вибраних завдяки новим домовленостям між державою і її громадянами, можливо звільнити суспільство від громадянської байдужості та очистити від корупції.

Тільки беззастережним додержанням принципів справедливості, можна значно звузити розпливчастість законів, а відтак звузити спектр чиновницьких рішень відносно будь-якої проблеми. Окрім того, не розпливчаті, однозначні закони є надійною основою справедливої судової системи – головного чинника розбудови правової держави.

Для України в наш час найважливіше розробити і втілити в життя три концепції справедливості і надати їм пріоритет як не відкладних. Це: громадянська, політична і соціальна справедливості.

Громадянська справедливість

Громадянська справедливість – це оцінка правових взаємин між членами суспільства.

Найвищий пріоритет в цій концепції належить судовій системі. Якщо громадянська справедливість ґрунтується на духовності та добропорядності, які є складовою моральних засад, тоді така справедливість породжує довіру до інститутів держави.

Відтак потрібно приділити максимальні зусилля (культурні і економічні) для відбудови моральності суспільства. Для цього нічого не потрібно вигадувати – потрібно звернутися до християнських цінностей, християнської культури та історії українського етносу. Безумовно, що деякі застарілі концепти цінностей необхідно переглянути у світлі сучасних умов розвитку світу.

Такі ж самі можливості для духовного, морального та культурного відновлення потрібно надати і національним меншинам, та тільки з одним застереженням, що їх самобутність повинна безумовно вписуватися в концепт зміцнення єдності та розвитку української нації.

В економічному аспекті не потрібно прислуховуватися до тих «творців нації», які будуть обґрунтовувати економічну недоцільність фінансування для відновлення духовних, моральних та культурних цінностей. Пропонувати їх фінансування по залишковому принципу як маловажливі виклики сучасності, та розказувати, що в ринкових умовах все це повинно розвиватися без державної допомоги і нагляду.

Такі «творці нації» – недержавники і не думають на перспективу або мають скриті недружелюбні наміри відносно України.

Нам потрібно дослуховуватися до тих, що розглядають розвиток нації з державницької точки зору. З точки, яка явно окреслює перспективу розвитку України і вказує чіткі орієнтири для всесторонніх досягнень. Дослуховуватися до тих людей, які не тільки розуміють, але й прийняли своїм принципом життя слова Ісуса Христа:

«… Написано: Не хлібом самим буде жити людина …» (Лук.4:4).

Сьогодні на жаль люди вибрали тих, що своєю єдиною цінністю мають тільки матеріальне, і за ради свого матеріального добробуту вдаються до маніпуляцій над людьми.

Маніпулятори використовуючи ненависть, пропагують громадянам власноручно побудувати утопічне «справедливе суспільство», яке кожний бажаючий повинен створити [2] в своїй уяві.  На словах нав’язують незрозумілий мир в державі – на ділі намагаються продати націю в кабалу іноземцям.

Така реальність стала можливою, тому що вагома частина громадян духовно орієнтована не на Українську землю (не ідентифікують себе з Україною). Немала кількість громадян взагалі бездуховні і вочевидь показують, що вони манкурти. Багато й таких, які відкрито всіляко зневажають культуру, традиції, історію та українську землю, на якій вони живуть.

Такі люди легко піддаються маніпуляціям. В своїй уяві вони вважають себе громадянами інших держав, ідентифікують себе з іншими націями, до яких вони не мають наміру переселятися. Вони не хочуть залишати українську землю, називають її своєю, та мріють якщо не позбутися, то хоча би перетворити українців в другосортне населення.

Такий непривабний стан суспільства потребує значного розвитку вже існуючих його здорових сил, для відновлення духовності і моральності. Для цього потрібно буде час і тимчасові радикальні дії. Але, як показує історична практика, часу на зміну поглядів, на духовність і моральність в критичній масі людей, тобто достатньої кількості людей, для перелому світогляду суспільства, потрібно приблизно стільки, скільки затрачається на становлення одного покоління – і не більше.

Політична справедливість

Політична справедливість – це оцінка цілісності суспільства, інакше: оцінка консолідації нації.

Щоб суспільство здійснило свої прагнення досягти цивілізаційних вершин воно повинно пройти консолідацію з розрізнених спільнот в єдине цілісне суспільство – націю.

Для України консолідація – це принципи побудови Української політичної нації [3] із збалансованим співвідношенням політики і моралі, метою якої є розбудова демократії з дієвою, повноважною владою народу.

Політична нація повинна бути побудована безумовно на базі українського етносу.  Не вирішивши цієї проблеми, ми будемо і надалі мати розлад в суспільстві. А це означає, що ми будемо надалі сировинним придатком для розвинутих спільнот та постачальником дешевих людських ресурсів в заможні країни. Консолідація ж дасть нам можливість заснувати і запустити в дію громадянську диктатуру для відродження моральних цінностей та підйому економічного розвитку.

Громадянську диктатуру не потрібно плутати або прирівнювати до диктатур окремих осіб, окремих класів або кланів.

Громадянська диктатура повинна бути масовим національним підйомом, для проведення всеохоплюючих докорінних реформ в Україні, які би працювали на добробут громадян, зміцнення економіки та обороноздатності України. Завдяки впливу громадянської диктатури, Україна зможе встановити громадянську справедливість, – основоположну складову довіри до інститутів держави та основу віри суспільства в своє майбутнє. Довіра і віра суспільства до держави є критерієм справедливості і консолідації нації як правової держави.

Доречно звернути увагу на те, що консолідація Українського суспільства з докорінними змінами в суспільстві, неминуче визве жорстку відкриту опозицію зовнішнього світу, який абсолютно не зацікавлений, щоб Україна стала суб’єктом.  Зовнішній світ, незалежно від свого географічного розташування (Схід чи Захід), максимально мотивований для підтримки існуючих наших негараздів.

Наш внутрішній розбрат та економічні негаразди вигідні для Росії. Завдяки їм, РФ вдається отримувати фахові кадри для всіх сфер життя в Росії, та робити поступи для розширення імперії на Захід.

Європа також набуває вигоду з України. Європейці отримують кваліфікованих і добропорядних фахівців з України, яких ніяк не можливо прирівняти до вихідців з Азії та Африки. Представники не європейських континентів в своїй масі малограмотні, не кваліфіковані, та є носіями ментальності малосумісної з європейськими цінностями. Окрім того, дорогоцінний людський ресурс України достається Європі без затрат в соціальній сфері та фаховому навчанні.

Також ми спостерігаємо незацікавленість Європи в сильній Україні, виражену в небажанні допомогти нам озброєнням та технологіями у війні України з Росією.

Небажання сильних світу породжувати собі конкурентів зрозуміле, зрозумілі і їх дії, які, як правило відкриті і ясні. Але протидіяти їм ми можемо тільки дипломатією, політичною волею і допустимими, для України, компромісами.

Та попри зовнішніх неприятелів, Україна має значний потенціал внутрішніх колаборантів, сепаратистів і навіть іредентистів. Їх обов’язково постараються використати наші закордонні недруги і відкриті вороги, наприклад такі як Росія – для внутрішньої дестабілізації.

Для боротьби з внутрішніми опонентами, окрім кримінального кодексу, можливо на деякий час прийдеться ввести інститут громадянства, особливо проти тих опонентів, що будуть виразно виділятися антиукраїнською риторикою, та будуть мати наміри зайняти адміністративні або виборні посади в суспільстві. 

Соціальна справедливість

Соціальна справедливість – це оцінка суспільних відносин, тобто характеристика моральних і економічних відносин між соціальними групами суспільства.

Соціальна справедливість, як і будь-яка інша справедливість, не має єдиного визначення щодо розуміння її сутності. Зазвичай соціальна справедливість сприймається звужено, тільки в економічному аспекті:

  • принципи розподілу благ і доходів між державою і громадянами та власне між громадянами.
  • встановлення правих норм для людей потребуючих соціального захисту і забезпечення їх коштами для гідного життя.

Соціальна справедливість не допускає застосовування привілеїв та стимулює громадян вірити, або не вірити в своє убезпечене майбутнє. Вона  не можлива без сталої громадянської справедливості та чітко вираженої політичної справедливості, які окреслюють рамки створення правових засад добробуту громадян.

Інша сторона справедливості

Справедливості притаманна властивість не тільки «всеохоплюючого добра», вона може трансформуватися також у «всеохоплююче лихо».

Громадянська справедливість, не будучи обмеженою, може трансформувати громадськість держави в лібертаріанське суспільство,

Лібертаріанське (від лат. libertas – «свобода») суспільство – це суспільство, в якому інтереси окремого індивідуума або груп переважають над інтересами всього суспільства (переважання частки над цілим).

В наш час лібертаріанство означає знищення держави як політичного суб’єкта. Держава, у випадку розвитку демократії по концептах лібертаріанства, втрачає право впливати законами на громадянина в інтересах цілого суспільства.

Лібертаріанське суспільство може існувати тільки в умовах оточення ідеальних сусідських суспільств. Існування таких сусідів є нічим іншим як утопією.

Про суспільну шкідливість лібертаріанства видно з такого прикладу: Сталася війна, потрібно провести мобілізацію. Лібертаріанець, на вимогу стати в ряди захисників, відповідає відмовленням. Обґрунтування відмови наступне: не справедливо ризикувати своїм життям за сусідів або інших громадян, які потенційно можуть бути захисниками, але не призвані на військову службу. Це ж саме можливе і у випадку мобілізації населення на захисні роботи під час стихійного лиха або проведення робіт, запобігаючи лиху. Причин справедливої відмови лібертаріанцем завжди знайдеться немало.

Вплинути на такого громадянина в лібертаріанському суспільстві законно не можливо, тому що вплив, це порушення прав свободи громадянина.

Як не прикро, але команда Зе йшла до влади під гаслом побудови лібертаріанського суспільства. Тобто гаслом, метою якого є руйнація держави в реаліях існування України.

Політична справедливість. Якщо її оставити без дієвого контролю то вона може перетворити демократичне суспільство в тоталітарне шляхом поступового знищення прав та свобод громадян.

Якщо ми звернемся до попереднього прикладу про мобілізацію то побачимо, що дійсно буде справедливо мобілізувати все населення країни на вирішення такої гострої проблеми як війна. Зрозуміло, що під час загальної мобілізації, кожна особистість повинна буде поступитись своїми правами, свободами, згодитися на пониження норм гідного життя та підкоритися вимогам суспільства.

Такий простий спосіб вирішення проблем може сподобатись управлінському прошарку і частині громадян. Відповідно, вони будуть домагатися організовувати мобілізації для вирішення будь-яких питань. Особливо, якщо вони відчують безконтрольність зі сторони громадськості. Обґрунтування потреби і нагальності значних економічних та людських ресурсів, для вирішення проблем, завжди знайдуться.

При такому методі управління громадянин, як особистість, буде постійно пригнічуватись. Постійне придушення волі й свободи громадян в державі на користь всієї спільноти є сутністю тоталітарного правління.

Так працював і жив Радянський Союз. Внаслідок відбулася повна деградація суспільства у всіх сферах життя держави, що спричинило його розвал.

Соціальна справедливість не дивлячись на те, що вона повністю залежить від двох інших, раніше названих, вона має свої вагомі важелі впливу на перебіг подій в суспільстві.

Якщо рівень соціальної справедливості стає нижчим чим прийнятна суспільством уявна мінімальна норма справедливості, то обов’язково в суспільстві виникне громадянська непокора.  Непокірливість в суспільстві часто в історії людства призводила не тільки до повалення існуючої управляючої еліти, урядів але і до кровавих наслідків, а іноді до зміни ладу в державах (Велика Французька революція 1793–1798 рр., Соціалістична Жовтнева революція 1917р.)

Соціальна справедливість по своїй суті принципів накопичення і розподілу благ та доходів є корпорацією. Особливо це просліджується в соціальному захисті певних верств людей.

Корпорація – це організаційно-правова форма договірного об’єднання виробничих та інших юридичних осіб з метою централізованого регулювання.

Тому чинники, що руйнують соціальну справедливість, відповідні недолікам корпорацій.

У кризові часи для економіки, акціонери в корпораціях втрачають прибутки через значне знецінення акцій. Аналогічно, під час економічної кризи рівень добробуту життя для верств населення, що потребують соціального захисту, різко понижується внаслідок інфляції грошових коштів.

Закони ринку не надають можливості дрібним акціонерам впливати на формування управлінських органів та приймати участь у формуванні й розподіленні прибутків в корпораціях. Це перетворює дрібних акціонерів в формальних власників акцій та в пасивних отримувачів, назначених їм часток з прибутків. Подібна ситуація і з тими, що потребують соціального захисту: вони не впливають на формування управлінських органів, і також, не впливають на формування та розподіл соціальних бюджетів – вони є такими ж пасивними отримувачами виділеної їм частки з бюджету суспільства.

Висновки

Із сказаного стає зрозуміло, що для досягнення мети побудови нації та виходу на міжнародний рівень, в якості суб’єкта, необхідно консолідувати суспільство. Консолідація суспільства можлива тільки під гаслом «Справедливість».

Справедливість є не тільки морально-етична оціночна цінність, вона є єдиним інструментом для досягнення добровільного, безконфліктного співіснування людей в суспільстві. Вона здатна породити довіру громадян до інститутів держави та спонукати їх вірити в убезпечене майбутнє. Повсюдне насадження у всіх сферах життя суспільства справедливості є гарантією створення правової держави.

Література:

[1]  Душа і клон людини [електронний ресурс]. — Режим доступу:  http://bogoslov-club.org.ua/?p=8611&preview=true  [Дата звернення: 17.02. 2020].

[2]  Психологічний конструктор і ЗЕ [електронний ресурс]. — Режим доступу:  

https://olexshym.blogspot.com/2019/08/blog-post_17.html [Дата звернення: 17.02. 2020].

[3]  Про націю [електронний ресурс]. — Режим доступу: http://olexshym.blogspot.com/2016/12/blog-post.html   [Дата звернення: 17.02. 2020].

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Яндекс.Метрика