Святий Тихон Белавін (сьогодні день його пам’яті) був родом із Америки, хоча й народився, вчився, став архієреєм у Російській імперії. Ще за часів його навчання семінаристи дали йому пророче призвісько «Патріарх».

Святий Тихон Белавін

Його направили у Штати з Холмщини, де він 5 років був ректором семінарії і єпископом. Він мав веселу вдачу, гострий розум і добру душу, тому й легко знаходив спільну мову з уніатами, католиками та місцевими жителями українцями. Спонукав семінаристів вивчати українську пісню. Про його «неблагонадьожность» стало відомо в Синоді.

Спокутувати свою «провину» єпископ Тихон поїхав у справжню «діру» — на Алеутські острови. Вони колись належали Росії, а згодом були продані Америці, але парафії РПЦ ще збереглися.

На відміну від Росії, де єпископа сприймали як державного чиновника, тут Церква була відділена від держави. Архієрей мав сам собі заробляти авторитет і шукати гроші на прожиття та розбудову єпархії.

Коли людина справді любить свою справу, чим би вона не займалася, навколо обов’язково знайдуться інші люди які хотіли би погрітися у полум’ї її діяльної любові.

Єпископ Тихон, як турист, розїзджав на каноє по своїй єпархії, заходив у юрти алеутів, цікавився історією краю і американських, родин… Одно слово, він вчився по-новому жити у країні рівних можливостей..

Єпископ Тихон зібрав навколо себе міцну церковну громаду. Всі, хто його полюбив за весь цей час, були поряд з ним. Громада його друзів у Христі побудувала у Нью-Йорку собор.

Святитель розпочав колопотатися про дарування автокефалії своєму дітищу — новоствореній Американській Церкві. Він розумів, що для американців російське православ’я чуже. Для розвитку християнського благовістя необхідно будувати свою американську традицію. Він знову проявив «неблагонадьожность».

Архієпископа Тихона відправили назад у Росію на Ярославську кафедру. Тут він добряче похитнув «основи православ’я». Відмінив усі церковні побори, скоротив до мінімуму штат архієрейських слуг і сволочей (іподияконів).

Як і у Америці, архієрей спокійно собі їздив по єпархії звичайним екіпажем, цікавився життям простих людей, переймався проблемами звичайних священиків. Але найстрашніше, на що він дерзнув підняти руку — то це на споконвічний благочестивий звичай — забивати по три поклони перед тим як взяти благословіння у архієрея!

Для священика приїзд архієрея на парафію — то поєднання свята і катастрофи. Однак Тихон своєю простотою і приязним ставленням до людей «перевернув весь православний світ». Простий народ його полюбив.

Одного разу він без попередження з’явився у забитому російському селі Ярославської губернії. Найперше, зайшов до місцевого батюшки на гостини. Побачивши на своєму порозі владику, батюшка закляк на місці… Перелякана матушка вибігла з підносом, на якому стояв стакан горілки і хліб на закуску. Більше нічого путнього під рукою не виявилося.

Владика пригубив горілку і скривившись, сказав: «Гірка!». Священик вмить на це відреагував і поцілував матушку. Тихон всміхнувся, обійняв матушку з батюшкою і сказав: «Благословляю вас на щасливе життя і велю цілувати одне одного!»

Довго таких знущань над благочестям неможливо було терпіти. Святителя перевели майже за кордон у Литву. Перша Світова війна змусила його переїхати у Москву. Православна громада міста була вражена інтелигентністю, безпосередністю і добротою неординарного архієрея.

У 1917 році святителя Тихона обрали всеросійським Патріархом. Господь може часом і пошуткувати. Замість відданого «царю і отечеству» архієрея-синодала, Антонія Храповицького обрали по суті американізованого церковного демократа-ліберала митрополита Тихона Белавіна.

«Завдяки» революції та падінню монархії очільника православної Церкви було вперше за багато віків обрано, а не поставлено царем.

За умов радянської політики ліквідації Церкви авторитет Патріарха Тихона у світі врятував Церкву від цілковитого знищення. Більшовики його не вбивали, тому що боялися міжнародного скандалу. Влада мусіла частково зважати на його думку і часом милувати тих, за кого він просив.

Радянській Росії не довіряли у світі. Під час голоду у 20-их роках саме на ім’я Тихона зі всього світу надсилали продукти, гроші, одяг… У той самий час радянська влада називала його «главным попом», який грабує пролетарів. Більшість православних росіян у це вірила…

Святитель Тихон не дав автокефалії Українській Церкві. Впевнений, що сьогодні він був би не проти цього. Тим більше, що такий консерватизм був не в дусі його місіонерської вдачі. У Америці, наприклад, саме він вперше переклав Літургію на англійську мову.

Не слід забувати, що всі його дії супроводжувались жорстким диктатом радянської влади. Кожен жест, який не подобався більшовикам, супроводжувався сотнями розстрілів. Вже до 1921 року кількість вбитого духовенства сягала більше 8000. Важко судити про людину, від слів і вчинків якої залежало життя тисяч людей.

Святитель Тихон був хорошою людиною. Можливо багато в чому помилявся, але від того не озлоблявся. Він навіть більшовиків вражав своєю людяністю. У темні криваві часи то було дійсно світло серед темряви. Дуже поважаю цю людину. Любов, людяність і доброта не має кордонів ні у просторі ні в часі…

Автор: Денис Таргонський

 

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

Яндекс.Метрика