На політичній
мапі світу виникла держава «Україна», та не виникла монолітна українська
політична нація, яка була би здатна
вибороти собі гідне місце в середовищі високорозвинутих держав. Тому громадяни
України об’єднані тільки силою закону в межах території спільного проживання.
Закон є
стабілізуючим чинником об’єднання, він забезпечує мирне співіснування (далее…)
Сумнівів, що Україна повстала як національна держава, особливо після акту агресії Росії — в нікого не виникає. Очевидним є і те, що становлення нації і її доктрини — націоналізму — є унікальними, а відтак розвиваються своїм специфічним шляхом. Але розбудова України, на перекір очікуванням українців, виявилася справою, на перший погляд, майже непідйомною. Перед молодою державою повстали виклики поставлені розбудовою нації. Серед них є й такі, без яких Україна не відбудеться як прогресивна процвітаюча нація. Ті виклики є основоположними для формування розвитку будь-якої нації, але результативними стають тільки в наступних поколіннях, це — культивування духовності, вибір моделі нації, формування ідентичності. (далее…)
З однієї крові Він створив весь рід людський для життя по всій землі, призначивши їм наперед часи і межі їхнього проживання. (Дії.17:26).
Вступ
Світ живий і самоорганізуючий організм, що постійно розвивається. І кожна епохальна стадія розвитку людства встановлює мешканцям Землі свої соціально-політичні формації суспільств. Сьогодення є продовженням епохи націоналізму. Становлення і вихід на міжнародні арени нових націй є природнім і не відворотнім процесом розвитку людства. (далее…)
Релігія і церква в Україні — надзвичайно важливий фактор суспільного і державного життя. Впливовість релігійно-церковних чинників засвідчує констатований протягом багатьох років статус церкви як лідера суспільної довіри. Незважаючи на поліконфесійність і пов’язаний з нею конкурентний характер перебігу міжконфесійних відносин, церкви і релігійні організації продемонстрували у новітній історії України здатність бути потужним консолідуючим інститутом, своєрідним каталізатором об’єднання нації. Яскраві приклади такої ролі — Помаранчева революція 2004-2005 рр. та Революція Гідності 2013-2014 рр. Очевидно, що роль окремих конфесій і їх позиції щодо характеру взаємодії нації і церкви різняться, а тому дослідження цих позицій є актуальною науковою проблемою.